Жили за старих часів чоловік з дружиною, і народився у них синок. Обрадувалася молода мати, і захотілося їй придумати для хлопчика гарне ім'я, щоб життя у нього була гарна.
Думала вона три дні й три ночі, думала, думала, але занедужала й, умираючи, встигнула тільки ледве чутно прошептати:
- Ах, нарешті придумала! Назвіть його Тен... Так і не домовила. Довелося назвати хлопчика
Тільки-теном.
Багато часу не пройшло, батько Тена побрав у будинок другу дружину, і народився у нього ще один син.
Хтось сказав матері, що якщо дитині дати коротке ім'я, у нього й життя буде коротке. Чим довше ім'я у дитини, тем і життя його буде довше. Захотілося їй дати своєму синові довге, довге ім'я, щоб жив він подовше. Думала вона, думала, довго ламала собі голову й нарешті придумала ось яке ім'я:
« Бонза-Великий, Бонза-Менший, Усіма-Бонзами-Бонза, Бонза-Товстун, Калитці-Грішми-Бряк, Бонза-Простак, Знаю-Далі - Як, Багатій-Разбогач, Як-Пак-Його, Чашка-Так-Чайник, Головний-Начальник, Сам-П'ю-Чай, Чудо-Герой, Срібло-Горою, Звати-по-таковски, Звати-по-сяковски, Едак-Та-Так, Так-Так-Так, НаГорі-Храм, На-храмі дах, Дахом, Над-сосна-місяць, Скоріше!»
Стали брати підростати, почали сваритися між собою. Молодший брат досадить старшому, викине який-небудь злий жарт, а потім утече подалі й дражниться:
- Тен-Тен, Тільки-Тен! Тен-тен, Тільки-Тен! Тену стане кривдно, захоче він відплатити братові
Тим же й почне на сміх викрикувати скоромовкою його ім'я:
- Бонза-Великий, Бонза-Менший, Усіма-Бонзами-Бонза, Бонза-Товстун, Бонза-Бряк... Ні, не так! Бо-бон - За... Бонза... Тьфу!
Заплететься у нього мова, і тільки ще досадніше на душі — ну ніяк не виговориш. А за цей час братик утече так далеко, що його й не наздогнати.
Та й батько теж, якщо потрібно що-небудь зробити, увесь час кликав Тена, тому що його ім'я легше було виговорити.
- Тен, зроби це! Тен, зроби те!
Уся робота діставалася на частку одного Тена. Та за витівки Тену відразу ж міцно попадало:
- Агов, Тен, ану ж бо, мабуть сюди! Ось тобі, бешкетник! А якщо молодший брат що-небудь накоїть, батько
Почне його кликати на розправу:
- Бонза-Великий, Бонза-Менший, Усіма-Бонзами-Бонза, Бонза-Товстун, Калитці-Грішми-Бряк... Уф! Так ну його зовсім!
Утомиться й відстане. А мати радіє:
« Як добре, що я своєму синові таке довге ім'я дала!»
Якось раз відіграв Тільки-Тен надворі із хлопцями й ненавмисно догодив у колодязь. Діти закричали:
- Ай-Ай, Тен упав у колодязь! Ай-Ай, Тільки-Тен упав у колодязь!
Усе прибігли, хто з мотузкою, хто зі сходами, і витяглися Тена з колодязя. А мачуха подумала:
«Видне, правду говорили, що діти з короткими іменами довго не живуть. Адже ледь витяглися!» Дня через три знову затіяли діти гру надворі. Ейске-довге-ім'я став похвалятися:
- Тен звалився у колодязь тому, що у нього ім'я коротке. А я буду робити що прагну й не упаду, тому що я щасливий, у мене ім'я довге!
Отут звісився він над колодязем і став ловити цебро, та й полетів каменем у воду.
Діти перелякалися, кинулися у будинок, сталі кликати на допомогу:
- Зараз Бонза-Великий, Бонза-Менший, Усіма-Бонзами-Бонза, Бонза-Товстун, Бонза-Дурень... Ні, не те!.. Знаєш-далі- Як, Гроші - У-Гаманець... Так, чи що?.. Багатій-Разбогач, Перебагатше-Самого-Перебагатія... Ні, ще багатше! Забули! Ось невдача! Миска-так-Ложка? Збилися трошки! Подушка-так-Ковдра? Не чи почати спочатку? Ступка-так-Маточка? Згадуйте всі разом! Ага! Чашка-так-Чайник! Сам староста? Ні, немає! Головний-Начальник! П'є чай? Ні, не було зроду, Пи-вино-як-воду. Здається, так! А хто під горою? Дід - під-Горою! Так немає ж, Дядько-Гора-Горою! Звати-по-таковски, По-но-Ковски... Не-те-Едак, не-те-так, не згадати ніяк! Коштує-Будинок, Будинку-Стара-Солома. Кіт-мишку-Чекає, кіт-приг-приг, миша-дриг-дриг, заплелася мова... Агов-Агов, біжіть скоріше! Ейске впав у колодязь!
- Ах, яке нещастя!
Усе кинулися на допомогу, але було занадто пізно: Ейске-Довге-Ім'я вже втопив.