Жив так був один горобець. Та була у цього горобця у лапці скалка. Він літав туди й сюди, перелітав з місця на місце, нарешті, виглядів одну бабусю.
А бабуся та збирала дрова для печі, - прагла розвести вогонь і спекти свіжий хліб.
- Бабуся, бабуся! - покликав її горобець. - Вийми скалку з моєї лапки, а потім займайся своїми справами. Я хоч зможу поклевать спокійно що-небудь, а то так і з голоду вмерти можна.
Бабуся вийняла скалку з горобиної лапки, а потім повернулася до своїх справ.
Горобець же, тим часом, пострибав-пострибав навколо, а потім повернувся до бабусі й став вимагати свою скалку назад.
- Я кинула її у грубний вогонь, - відповіла бабуся. Горобець почав вимагати:
- Або віддавай назад мені мою скалку, або я заберу твій хліб. Віддала бабуся горобцеві свій хліб, той і полетів ладь. Летів-Летів горобець далі й зустрів йому пастух, який обідав
Одним молоком, без хліба.
- Пастух, а, пастух! - покликав його горобець. - Що це у тебе на обід одне молоко, а хліба немає? Ось, побери мій. Покриши його у молоко і їж собі на здоров'я. А я хоч спокійно поклюю що-небудь, а то так і з голоду вмерти можна.
Горобець пострибав-пострибав навколо, а потім повернувся до пастуха й став вимагати свій хліб назад.
- Я вже з'їв його, - відповів пастух.
- Ну, раз так, то віддавай мені замість хліба ягняти! Пастух віддав ягня горобцеві, той і полетів.
Летів-Летів горобець далі й зустріли йому люди, ті, що зібралися святкувати весілля. Ось тільки м'яса на столах у них зовсім не було.
- Не турбуйтеся, - говорить їм горобець. - Беріть моє ягняти, заріжте його й приготуйте що-небудь смачне для свята. А я піду, поклюю небагато, а то так і з голоду вмерти можна.
Пострибав-Пострибав горобець туди-сюди, а потім повернувся й став вимагати ягняти назад.
- Так ми його вже з'їли, - відповіли люди. - Як же ми його тобі повернемо?
- Або повертайте моє ягняти, - прикрикнув на них горобець, - або я забираю вашу наречену.
Схопив він наречену й полетів ладь.
Летів-Летів горобець, дивиться: іде по дорозі менестрель, - бродячий музикант, народний улюбленець.
- Менестрель, а, менестрель, - покликав його горобець. - Побери собі наречену, а я хоч піду, поклюю що-небудь, а то так з голоду вмерти можна.
Пострибав-Пострибав горобець туди-сюди, а потім повернувся й став вимагати наречену назад.
- А наречена пішла додому, до свого коханого, - відповів менестрель.
- Або повертай наречену, або віддавай свій саз, - зажадав горобець. Менестрель віддав горобцеві саз. Той повісив його собі на плече й полетів. Вибрав горобець містечко зручніше, так по пригляднее, сів там на
Гілці дерева, дістав саз і давай відіграти й наспівувати: Чарк-Чварк! Чирк-Чвирк!
Я обміняв скалку на хліб, А хліб я поміняв на ягня. Ягняти я віддав за наречену, А наречену поступився за саз. У мене тепер є саз, А я тепер - солодкоголосий менестрель! Чарк-Чварк! Чирк-чвирк!