- Вставай, дружина! - сказав піп Слик попаді. - Зануримо наше майно на осла, поберемо дітей наших і підемо у рай!
Так і зробили, веліли дітям іти спереду й пустилися у шлях. чи Багато пройшли або мало, раптом бачать - іде назустріч Адам.
- Егей, панотець, будь зустріч до добра! Куди це йдеш ти всією сім'єю, усім будинком?
- У рай іду.
- Який рай? Так ти з’їхав з глузду, розуму втратився, піп? Поки людина не помре, життя не втратиться, як же може він у рай потрапити?
- А ти хто такий, що неуцтво своє показуєш? А ну повідай ім'я своє.
- Не довідався мене, чи що? Адже я - Адам!
- А-А, це ти, Адо? Господь тебе честь-честю створив, безсмертя дав і у рай помістив. Усе, що на світі гарного було, тобі даровал, щоб ти
Їв-пилок собі, радів... А тобі всі недостатньо було, заповідь божу порушив, заборонного плода зажив, та й нас у гріх увергнув! Адже усе через тебе ми мучимося, через гріх твого. Та Усе-таки ти зі своїми гріхами у рай потрапити зумів, а мені не можна?
Підняв піп Слик свій ціпок, як кинеться на Адама... Ледве зумів Адам увернутися. А піп пішов собі далі.
Чи Багато пройшов, мало чи - раптом назустріч йому Матос-Ага.
- Благослови, панотець!
- Будь благословенний, син мій!
- Куди йдеш, панотець!
- У рай іду.
- Який рай? Так ти збожеволів, панотець? Адже поки людина не вмре, життя не втратиться, як може він у рай потрапити?
- А ти хто такий?
- Я - Матос-Ага.
- Агов, ненаситний Мато! Не чи тобі господь сто дев'яносто дев'ять років життя даровал, а тобі недостатньо здалося? Ще став у бога просити, а господь до тебе свого ангела послав, через нього передав: Матос-Ага, хапайся рукою за шию вола: скільки захопиш рукою волось, стільки років життя тобі додам!... А ти, ненаситний Мато, усім тілом накинувся на вола. У цей час ангел господній дав тобі по голові, так що й життя відлетіло... Виходить, що ти при всій своїй жадібності зумів у рай пробратися, а мені не можна?
Замахнувся отут піп Слик ціпком - ледве встигнув Матос-Ага увернутися. Пішов далі піп Слик, а йому назустріч прабатько Ний.
- Благослови, панотець! Ти це куди зібрався?
- Будь благословенний! А я у рай іду.
- Кинь божеволіти, панотець! Де чуване, щоб людей у рай зібрався, перш ніж умре?
- А ти хто такий, що так із мною говориш?
- Так я ж Ний, прабатько.
- А-А, геть ти хто... Зумів бога обдурити, змусив потоп на землю наслати, усіх людей загубити, а сам у рай пробрався?! Хоч лопни, а я у рай потраплю!
Пішов піп далі, а йому назустріч патріарх Авраам.
- Будь до добра зустріч, піп Слик! Куди ти зібрався?
- У рай іду.
- Кинь божеволіти, панотець! Де чуване, щоб людей у рай зібрався, перш ніж умре?
- Ну й помирай собі, якщо подобається! Гарною людиною був би, не вбив би сина... А то сина молодого зарізав і зумів у рай пробратися, а мені не можна?!
Замахнувся отут піп Слик своїм ціпком. Авраам кинувся бігти від нього. Пішов піп далі, а йому назустріч пророк Мойсей.
- Куди це ти зібрався, піп Слик?
- У рай іду.
- Так ти з розуму зійшов, панотець! Так де ж чуване, щоб люди із дружиною, дітьми, худобою у рай ішли? Людей повинен спершу вмерти, життя втратитися, а вуж потім мовлення про рай піде.
- А ти хто такий, що мені вказівки даєш?
- Так я ж пророк Мойсей!
- Агов, шепелявий Мойсей, може, ти себе дуже праведною людиною вважаєш? Обдурив свій народ, у пустелю завів, сорок років там тримав, ледве всіх не загубив... Якщо вже насправді таким праведником був, чому ж на вершині гори помер, так країни обітованої й не побачивши? А ну провалюй! Не те як поберу ціпок, ноги тобі переб'ю!
Замахнувся піп Слик. Мойсей утік. А піп пішов собі далі.
Пройшов небагато, а назустріч йому пророк Давид.
- Куди це ти зібрався, панотець?
- У рай іду.
- Так не зруйнується будинок твій, піп! Де це чуване: із дружиною, дітьми, худобою у рай іти? З’їхав з глузду ти, чи що?
- А ну повідай мені ім'я своє, подивлюся - що ти за людей?
- Сліпнув ти, чи що, не бачиш - перед тобою пророк Давид!
- Осліпни ти сам, розпусник Даво! Не чи ти, сорок дружин маючи, Урию вбив, щоб і його дружиною заволодіти? Та після цього ти у раї опинився, а мені не можна?! Крокуй, дружина, свідок мені - могила святого Карапета: проберуся я у рай з дітьми, дружиною, худобою своїм!
Пішли вони далі по дорозі. Та раптом хтось перед ослом став, сердито крикнув:
- Агов, ти хто, що по дорозі без дозволу з дітьми, дружиною так худобою своїм ідеш?
- А я - піп Слик. Побрав я дітей, дружину так ішака свого, разом з ними у рай іду.
- А ну загортай, вертайся зараз же, не те душу з тебе вийму! Де це чуване, щоб людей із дружиною, дітьми й худобою у рай ішов?!
- А ти хто такий, що голос на мене піднімаєш?
- Ти що, на обоє ока осліп, не бачиш, хто перед тобою? Я - архангел
Гаврило, якого бог по душі людей посилає, коли їм час прийшов умирати.
- Агов, очманілий Гаво, що зосліпу по тисячі безвинних людей у день разиш! Тобі, виходить, у рай можна, а мені не можна!
Змахнув отут піп Слик ціпком, як кинеться на Гаврила, як дасть йому по щиколотках... Підскочив архангел Гаврило, накульгуючи так прискакуючи, ледве втік, а піп Слик пішов собі далі.
Чи Багато пройшли вони, чи мало, як раптом удалині замаячіли білі стіни й білі будинки.
- Слухай, дружина, - говорить піп Слик, - не інакше як дійшли ми до раю. Давай-но присядемо, перекусимо небагато, відпочинемо, а потім устанемо так підемо у рай.
Присіли вони, поїли-попили, відпочили, потім устали й пішли до тем білим стінам так будинкам. Але не встигнули вони підійти до стін, як раптом став перед ними хтось і запитав:
- Хто ви й куди йдете?
- Я - піп Слик. Ось це - моя попадя, ось це - діти мої, а це - осів мій, на який я своє майно навантажив. Усе разом ідемо у рай.
- Так ти у чи розумі, панотець? Адже ніяк священиком був, грамоту осягся, розбираєш, що чорним по білому у біблії написане... Невже невідомо тобі, що поки людина не вмре, поки його не поховають, щоб він у потойбічний мир пішов, - про рай і мовлення бути не може?!
- Так адже дійшли ж ми до дверей раю!.. Дозволь вуж увійти - хоч подивимося, що це за штука така, рай цей самий!
- Ні, неможливого ти просиш, не можна!
- Так ти хто такий? Хоч скажи нам ім'я своє.
- Я - Ісус Христос.
- Так звалиться будинок твій, як звалився вже! Якщо б таким вуж праведним при житті був, не піймали б тебе, не розіпнули б на хресті! Повертай, дружина, підемо назад. Так зруйнує господь дощенту рай такий, у який людині доступу немає.
Отут побрав піп Слик дружину й дітей своїх, осла свого з навантаженим на нього майном, засмучений і розсерджений ні із чим додому повернувся.