Жив за старих часів людей на прізвисько Карпо. У нього довго не було дітей, і він усиновив хлопця-сироту. А пізніше у Карпа самого народився син. На той час, як сини стали дорослими, батьки вже вмерли. Прийомний син був хитрим і жадібним. Помалу він оттягал у молодшого брата всю землю, що дістався їм у спадщину від батька. Родичка й сусіди вважали це справою сімейним і не втручалися. Але ось молодшому братові стало зовсім невміч, і він покликав старшого до суду.
- Адже ви з однієї сім'ї, - сказав їм суддя, - як же вам не совісно бути до суду зі своїми справами?
- Гідний пан, - відповів йому молодший брат, - цієї людину називають моїм старшим братом, але насправді ми не рідні з ним. Колись мій батько всиновив його, а тепер він позбавив мене моєї частки спадщини. Але ж якщо розібратися по справедливості, у мене як у рідного сина прав більше! - Нічого подібного, - заявив прийомний син, коли настала його черга давати показання, - саме я і є рідний син. До того ж я старший, на мені лежить обов'язок виконувати обряд шанування предків, а на це потрібні гроші. Цілком справедливо, що я побрав собі більшу частку спадщини.
Не знаючи, хто з них бреше, суддя сказав, що оголосить свій розв'язок
Пізніше, і велів обом скаржникам очікувати у дворі.
Якийсь час через він послав їм блюдо з вареним рисом і дві пари
Паличок.
Але палички він навмисно перевернув. Коли брати почали їсти, суддя став нишком спостерігати за ними. Він побачив, що один із братів акуратно повернув палички перед тем, як прийнятися за їжу, а інший почав жадібно уплітати рис, навіть не потрудившись перевернути їх.
"Цей ненажера, що не вміє є за правилами, мабуть, і є прийомний син", - подумав суддя. Але він не став поспішати, а розв'язав піддати їх ще одному випробуванню.
Коли настав вечір, суддя наказав подати братам вечеря. На підношенні стояли дві тарілки: на одній з них лежав добре засмажений короп, на іншій була дрібна, непоказна рибешка.
Цього разу суддя побачив, що той із братів, у кому він запідозрив прийомного сина, відразу ж узявся за тарілку з коропом, а іншої їв тільки із другої тарілки. Суддя відзначив це. Він негайно послав стражника за братами й прийнявся їх допитувати:
- Чому ти вибрав собі гіршу рибу? - запитав він у рідного сина.
- Насмілюся докласти, гідний пан, - відповів той, - прізвисько мого батька було Карпо, і я ніколи не зміг би доторкнутися до риби, що носить ця назва.
А прийомний син мовчав, йому нема чого було сказати. Бачачи, що його здогад підтвердився, суддя наказав стражникові пустити у хід ціпок. Тільки тоді старший брат зізнався, що не він рідний син старого Карпа.