За давніх часів жив одна людина, і була у нього кішка, яку він уважав такий розумної, такий незвичайної, що величав її не інакше, як Небесної.
Прийшов до хазяїна кішки якось гість, почув це прізвисько, здивувався й запитує:
- Чому ви, люб'язний, називаєте звичайну кішку Небесної?
- Ця кішка зовсім не звичайна, - відповідає хазяїн.- Настільки дивних кішок світло ще не бачив. Тому тільки таке ім'я їй і підходить, - саме Небесна, адже на світі немає нічого могутніше Неба.
- Але хіба ви не знаєте, - говорить гість, - що хмари можуть закрити небо?
- Ви, мабуть, праві. Назву-но я свою кішку Хмарою.
- Але вітер жене хмари, куди йому заманеться, - мовить гість.
- Що ж, - відповідає хазяїн, - ви праві! Нехай моя кішка зветься Вітром.
- Ви забули, видне, що шлях вітру може перепинити стіна міцності?
- Тоді назву я, мабуть, кішку Міцністю.
- Але ж кріпосні стіни не можуть устояти перед мишами?..
- Тоді нехай мою кішку кличуть Мишкою.
- Але ж кішці нічого не варто піймати цю Мишку?
- Тоді нехай мою кішку кличуть Кішкою, - сказав хазяїн. Розсміявся гість, захлопав у долоні.
- Ось і вийшло, як у нас у прислів'ї говориться: "кішка - завжди кішка!.. "