Давним-давно жив на світі хлопець, якого кликали Куой. Він рано залишився круглим сиротою, і йому довелося жити у будинку у тіточки. З дитинства Куой був гаразд на вигадки, а на той час, коли він став дорослим юнаком, навчився спритно дурити людей, особливо багатих. Поголоска про здатності Куоя дійшла до одного багатого старого. Старий нікому не вірив на слово й розв'язав сам випробувати Куоя. Він велів надіслати до нього юного хитруна. Коли Куой з'явився, старий сказав:
- Говорять, ти вмієш спритно дурити людей. Добре, я буду сидіти тут. Заставляюся, що тобі не вдасться виманити мене за ворота мого будинку. А якщо Усе-таки виманиш, обіцяю негайно дати тобі п'ять куанов. Нехай усі, хто чує це, будуть свідками.
Куой почухав у потилиці й відповів:
- Так справа не піде. Ви розв'язали сидіти у будинку й не сходити з місця, що б не трапилося. Ясно, що мені вас звідси ніяк не виманити. Краще зробимо навпаки: ви вийдете за ворота, а я буду затягати вас у будинок.
Не довго думаючи багатий старий вийшов за ворота. Куой весело захлопав у долоні й викликнув: — Ну ось я й виманив вас!
Багатій жахливо сконфузився: він-те адже не очікував, що так швидко програє суперечка. Однак довелося йому стримати слово й дати Куою обіцяні гроші.