Жила за старих часів жінка із сином. Добра у них було небагато: тільки собака так клаптик сухої землі.
Щоб виростити сина, матері довелося працювати не розгинаючи спини. Син виріс сабоним і роботящим. Та він краще всіх умів відіграти на флейті. Попрацювавши як випливає у поле, він виймав флейту й підносив її до губ. Ледь лунали звуки його флейти, як усі навколо завмирало: струмок переставав струменіти, хмари - плисти по небу, птаха - співати, мавпи - перегукуватися один з одним. Та всі люди навперебій хвалили молодого музиканта. Коли чудесну музику юнака почули дівчини з багатих будинків, що проводили увесь свій час у розвагах і неробство, кожна з них захотіла побрати його собі у чоловіки. Але він їм усім відмовив. Та уражені дочки багатіїв стали вигадувати, як би їм погубити флейтиста. Одного разу, коли він ішов полем, вони підстерегли його й зіштовхнули у глибоку яму. Не дочекавшись у цей вечір сина, мати юнака гірко заплакала й послала на пошуки собаку. Собака з голосним гавкотом стала бігати всюди. А юнак, упавши у яму, не вбився до смерті, він лише знепритомнів. Опам'ятавшись, він почув гавкіт собаки й окликнув її. Коли собака підбіг, він велів їй принести йому з будинку флейту. Собака із дзвінким гавкотом прибігла додому й стала кидатися на дах, де зберігалася флейта. Мати догадалася у чому справа й, знявши флейту, дала її собаці. Та схопила флейту у зуби, побігла до ями й кинула хазяїнові.
При перших же звуках флейти птаха перестали співати, мавпи - перегукуватися, і усе зібралися до ями послухати. Мавпи залізли на гілку, що звисала над ямою, і низько пригнули її. Юнак ухопився за гілку й вибрався назовні. Повернувшись додому, він як і раніше щасливо зажив з матір'ю.
Але дівчини, побачивши, що юнак повернувся непошкодженим, знову воспилали до нього ненавистю й придумав новий підступ. Одного разу вони підстерегли його під час полювання й зіштовхнули цього разу у глибокий яр.
Очутившись унизу, юнак став пробиратися уздовж по ярові. Цілих три роки був він у шляху. Їжею йому служило коріння рослин, спрагу він угамовував джерельною водою. А будинку мати за цей час виплакала всі очі...
Нарешті настав день, коли юнак добрався до кінця яру й опинився на великий освітленої сонцем галявині. Оглядівшись по сторонах, він побачив неподалік поле з майже дозрілим рисом. Юнак зрадів й направився до цього поля.
За три роки, які він провів, марячи по ярові й харчуючись коріннями й водою, він так обростив і схуд, що походив більше на мавпу, чому на людину.
Поле сторожили дві дівчата з найближчого села. Углядівши юнака, вони подумали, що це мавпа, і прагли було кликати людей з луками й стрілами, але він крикнув їм:
- Не треба стріляти! Я - людей, яка постраждала від ворогів. Дайте мені поїсти, і я буду сторожити поле, щоб мавпи не зіпсували посівів.
З тих пір він став опікувати поле, а дівчини приносили йому рисову юшку. У перший раз прийшла старша сестра й ще бачили грубо крикнула:
- Ось твоя юшка, ступай жерти, брудна личина!
На другий раз прийшла молодша сестра й, підійшовши зовсім близько, сказала:
- Братик, я принесла рис, їж на здоров'я, я сама куховарила.
Одного разу сестри принесли йому рис разом. Юнак попросив у них оцту й гребінь, щоб розчесати волосся. Дівчини принесли усе, що він праг. Але старша при цьому отруйно сказала: "Бач ти, гарним стати задумав!", а молодша запропонувала йому дзеркальце.
Незнайомець умився, зачесався й перетворився у гарного, стрункого юнака. Старша сестра перша закохалася у нього й захотіла побрати його собі у чоловіки. Вона сказала про це батькові. Той не здивувався, а тільки посміхнувся й поставив умову:
- Біля нашого будинку проходять дві дороги: одна гарна, інша заросла чагарником; обидві їх потрібно підправити.
Завтра нехай кожна з вас вибере собі одну й ухвалюється за роботу.
Кому він прийде допомагати, та й піде за нього заміж.
Ранком старша сестра встала ледве світло й відправилася туди, де роботи було поменше; молодшої ж дісталася дорога, що заросла чагарником. Юнак вийшов допомагати їм і направився прямо до молодшої сестри. Старша розсердилася й поскаржилася батькові:
- До чого ж він дурний: не пішов туди, де менше роботи, а узявся рубати чагарник!
Батько посміхнувся й відповів:
- Добре, завтра нехай кожна приготує йому їду; чию їжу він побере, та й вийде за нього заміж.
Старша вибрала рис ліпше й заправила його олениною. Молодша приготувала рис, як звичайно, - із соусом і дрібної рибешкой. Та цього разу юнак допомагав готовити і їв разом з молодшою сестрою, а не зі старшої.
- Білого рису з м'ясом не захотів, - поскаржилася старша сестра батькові, - а ось рис із соусом з'їв!
Батько знову посміхнувся й сказав:
- Тепер нехай кожна з вас приготує для нього постіль; чию постіль він вибере, та й піде за нього заміж.
Старша сестра приготувала білосніжне покривало, кольорову циновку, пишну ковдру, матрац і вишиту подушку. Молодша побрала коричневе покривало й проста ковдра, а замість подушки - дерев'яний валик. Покінчивши з роботою, вона відправилася на кухню й стала прясти. Юнак теж прийшов на кухню й довго тлумачив з дівчиною, а коли прийшов час спати, вибрав приготовлену нею просту постіль.
Наступного дня батько влаштував їм весілля. Знову пролунали звуки флейти, славлячи чисту й безкорисливу любов. Юнак з молодою дружиною повернувся до своєї старої матері, і всі вони стали жити у праці й достатку.