Давним-давно жила людей, яка розуміла звірів. Був він дуже багатий, але дуже скупий. Тому жив самотньо. Крім собаки й кішки, нікого у будинку у нього не було. Та й тих він кормил не щодня.
Та ось одного разу зібрався собака втекти з будинку, але кішка встала у неї на шляху й занявкала:
- Не йди, собака! Завтра подохнет хазяйський кінь, і ми з тобою наїмося м'яса до відвалу.
Почув хазяїн слова кішки – і скоріше на стайню – вивів коня й погнав його на базар. Повернувся хазяїн з базару радісний. Як же! Продав хворого коня за гарні гроші.
Наступного дня голодний собака знову праг утекти з будинку, але кішка знову встала у неї на шляху.
- Як ти смієш мене не пускати, ошуканка! - розсердився собака. - Ладь із дороги або я знімання тебе.
На це кішка відповіла:
- Друг мій, послухай мої слова. Завтра у хазяїна впаде верблюд. Тоді ми наїмося й за сьогоднішній день.
- Ну, що ж, – сказав собака, – повірю тобі. Але якщо ти мене обдуриш, я знімання тебе.
Як почула ця розмова хазяїн, так і побіг з будинку продавати верблюда.
Ранком собака сказав кішці:
- Ти знову обдурила мене. Бережися!
- Заспокойся, друг мій! - знову заблагала кішка. - Хазяїн продав коня й верблюда, які повинні були подохнуть. Виходить, тепер він сам умре. Почекаємо небагато й нам дістануться всі його багатства.
Почув багатій ці слова й стривожився не на жарт. Побіг за радою до всезнаючого мудреця.
- ПРО, наймудріший яшули, між моїми собакою й кішкою була дивна розмова.
Та він про усе розповів мудрецеві.
Довго думав яшули над цією загадкою й, нарешті, сказав:
- Добра худоба відводить від будинку і його хазяїв лихо. Але ти продав і коня й верблюда. Тепер тобі ніхто вже не допоможе. Ти залишився з лихом один на один.
Заплакав багатій і пішов додому. А будинку зліг. Він нічого не їв, не пив, і смерть побрала його.
Собака й кішка роздали багатство бідним людям, і ті годували їх і минулого до них добрі до кінця їх століття.