Один був так двох не було. Давним-давно у одного дехканина було три бички: чорний, бурий і строкатий. Бички росли, росли й сталі биками. Отоді-те вони й задумалися.
- Якщо ми залишимося у хазяїна, – думали вони, – те скоро надягне на нас ярмо й будемо ми тоді орати землю й тягати ваги до самої смерті. Давайте втечемо у ліс. Там нам буде ситно й привільно.
Утекли бики від хазяїна у ліс, але не довго вони раділи волі.
Напали на них десять левів. Так бики не піддалися їм.
Устали на високому місці спиною друг до друга, виставили рога, і леви не посміли наблизитися до них. Тоді один розумний лев сказав своїм товаришам:
- Навіщо нам тут голодувати вдесятером? Ідіть-но ви краще на полювання, а я залишуся один і випробую силу трьох биків.
Дев'ять левів пішли своєї дорогою, а десятий, розумний, сховався у густій траві. Коли бики стали пастися, вони наткнулися на цього лев і здивувалися.
- Уж не чи нас ти виглядаєш, бідолаха? Подумай, чи страшний нам один лев, якщо нас не здолали десятеро?
- Де вже мені полювати! - запричитав цар звірів. - Брати леви прогнали мене від себе. Вони говорять, що я самий недотепний і слабкий лев. Якщо ви мною не погидуєте, поберіть мене нещасного до себе, і я буду у вас четвертим братом.
Бики обрадувалися. Добре мати брата лева. Побраталися вони з левом і зажили краще колишнього.
Тепер вони не жалися друг до друга, паслися широко. Адже їх захищав від ворогів братик лівий. А братик лев чекав своєї години.
Привів він одного разу строкатого бика до бурого й показав на чорного бика, який пасся вдалині.
- Брати мої, подивитеся, яким зарозумілим став чорний бик. Він пасеться поодинці й не зауважує нас. Чи не час його провчити?
- Ти правий, братик лівий. Чорний бик запишався. Піди провчи його, – погодилися бики.
Кинувся лев на чорного бика й розірвав. Пройшло кілька днів, і прийшов лев до строкатого бика.
- Ах, братик мій! - сказав він йому сумним голосом. - Подивися-но на бурого бика. Він поводиться точнісінько, як чорний, обганяє тебе, вискубує кращу траву. Чи не час його провчити?
Зжер лев бурого бика, а коли Зголоднів, прийшов до строкатого.
- Ну, дурний мій братик, мабуть-но сюди, я насаджу твоє смачне м'ясо на рожен.
- Тобі немає за що мене покарати, братик мій. Я пасуся за всіма правилами, не забігаю вперед і до того ж хіба може брат з'їсти брата?
- Дурний ти, дурний! - засміявся лев. - Хіба може той, хто їсть м'ясо, бути братом того, хто щипає траву? До того ж я цар звірів! Та кращий мисливець серед левів. Ти повинен погодитися із мною: те, що не змогли зробити десятеро, зробив я один – з'їв трьох биків.
Втім, останніх слів строкатий бик уже не почув.