За давніх часів жив у одному місті кравець. Прийде до нього замовник, принесе два аршини сукна й скаже:
- Агов, кравець! Зший-но мені гарний бешмет.
Подивиться кравець: мало сукна на бешмет. А Усе-таки не відмовиться, почне роздумувати: і так прикине й отак - і зшиє. А замовник не тільки не подякує йому, а скаже:
- Дивися, ти, напевно, залишки мого сукна для себе приховав?
Кривдно це стало кравцю. Набридли йому даремні докори так розмови. Зібрався він і пішов з міста.
"Нехай, - думає, - пошукають собі іншого такого кравця!.."
Іде він по дорозі, а назустріч йому шкутабогає худе, маленьке бісеня.
- Здраствуй, ушанований кравець!- говорить бісеня.- Куди це ти йдеш?
- Так іду куди ока дивляться. Набридло мені у місті жити: шию добре, чесно, а мене усе сварять так дорікають!
Бісеня говорить:
- Ох, кравець, і моє життя така ж!.. Дивися, який я худий так слабкий, а де що трапиться усе на мене, усе на мене валять, у всьому мене обвинувачують. Не можу я так жити! Побери-но ти мене із собою, удвох нам веселіше буде.
- Добре, - відповідає кравець, - підемо!
Пішли вони разом. Попадається їм назустріч ведмідь.
- Куди це ви, - запитує, - ідете?
Розповіли кравець і бісеня ведмедеві, що від своїх кривдників подалі йдуть. Ведмідь вислухав і говорить:
- Ось і із мною так-те. У сусідньому селі вовк задере корову або ягничку, а провину валять на мене, на ведмедя. Не прагну я без вини винним бути, піду звідси! Поберіть і мене із собою!
- Ну що ж, - говорить кравець, - підемо разом!
Пішли вони далі втрьох.
Ішли, ішли й прийшли на опушку лісу. Оглядівся кравець і говорить:
- Давайте хату будувати!
Прийнялися усе за роботу й скоро вибудували хату.
Одного разу кравець із бісеням пішли далеко по дрова, а ведмедя залишили будинку. чи Багато, чи мало часу пройшло - забрів до хатинки дів (зле чудовисько) і запитує ведмедя:
- Що це ти тут робиш?
Ведмідь говорить:
- Наше господарство стережу!
Відіпхнув дів ведмедя від дверей, забрався у хатинку, усе поїв-попив, усе розкидав, усе поламав, поковеркал. Ведмідь праг було його гнати, так не міг злагодити з ним: дів побив його до півсмерті й пішов.
Ліг ведмідь на підлогу, лежить, охає.
Повернулися кравець із бісеням. Побачив кравець, що усе розкидане, поламане, і запитує ведмедя:
- Не чи трапилося чого без нас?
А ведмедеві совісно сказати, як його дів бив-бив, він і відповідає:
- Нічого без вас не трапилося...
Не став кравець більше розпитувати.
На інший день побрав він із собою ведмедя й пішов разом з ним за дровами, а бісеняти залишили сторожити хатинку.
Сидить бісеня на ґаночку, стереже хатинку.
Раптом зашуміло, затріщало у лісі, вийшов лив - так прямо до хатинки. Побачив бісеня й запитує:
- Ти чого тут сидиш?
- Нашу хату стережу!
Не став дів більше запитувати - схопив бісеня за хвостик, розмахнувся й відкинув убік. Сам вліз у хатинку, поїв усі, попив, розкидав, ледве хатинку не зламав і пішов.
Приполз бісеня у хатинку рачки, улігся у куточок, попискивает.
Повернулися ввечері кравець і ведмідь. Кравець дивиться - бісеня весь скорчився, ледве живий, колом безладдя. Він і запитує:
- Не чи трапилося отут чого без нас?
- Ні, - пищить бісеня, - нічого не трапилося...
Бачить кравець - щось не так. Розв'язав перевірити, що отут без нього діється. На третій день говорить він бісеняті й ведмедеві:
- Ступайте-но сьогодні ви за дровами, а я сам нашу хату стерегти буду!
Ведмідь і бісеня пішли. А кравець зробив собі з липової кори сопілочку, сидить на ґаночку, пісні награє.
Вийшов з лісу дів, підійшов до хатинки й запитує кравця:
- Що ти отут робиш?
- Пісні награю, - відповідає кравець, а сам думає: " Отож хто до нас у хату навідується!"
Дів говорить:
- Я теж прагну відіграти! Зроби й мені таку ж сопілочку!
- Зробив би я тобі сопілочку, так ось липової кори у мене немає.
- А де ж її побрати?
- Ступай за мною!
Побрав кравець сокира й повела дива у ліс. Вибрав він липу, яка потовще, надрубав її уздовж і говорить діву:
- Тримай міцніше!
Як тільки сунув дів лабети у щілину, кравець витягся свою сокиру - лабети й защемило міцно-преміцно.
- Ну, - говорить кравець, - відповідай: не ти чи до нас у хатинку приходив, усе з'їдав так випивав, усе ламав так псував, та ще моїх ведмедя й бісеняти побив?
Дів говорить:
- Ні, не я!
- А, так ти ще й брешеш!
Прийнявся отут кравець бити діва прутом. Став дів його просити:
- Не бий мене, кравець! Відпусти на волю!
Прибігли на лемент ведмідь і бісеня. Побачили, що кравець дива б'є, і самі туди ж. Закричав отут дів не своїм голосом:
- Змилуйтеся, відпустите мене! Ніколи більше до вашої хатинки й близько не підійду!
Убив тоді кравець у липу клин - дів і витягся із щілини свої лабети, так бігцем у ліс, тільки його й бачили!
Повернулися ведмідь, бісеня й кравець у хатинку.
Ось бісеня й ведмідь давай перед кравцем хвастатися:
- Це нас дів злякався! Це він від нас у ліс утік! Тобі одному з ним не впоратися б!
Кравець із ними сперечатися не став. Виждав він час, визирнув у віконце й говорить:
- Ого! Іде до нашої хати дів, так не один іде - ще сотню дивів із собою веде!
Бісеня й ведмідь так злякалися, що відразу вискочили з хатинки й утекли невідомо куди.
Залишився кравець у хатинці один.
Довідалися у сусідніх селах, що гарний кравець у цих краях поселився, стали до нього із замовленнями ходити. Нікому кравець не відмовляє: шиє всім - і старим і малим. Ніколи без роботи не сидить.