Жила одна маленька пташка з голосним голосом. Її називали "Це моє", тому що, пролітаючи над полями й ріками, вона завжди кричала: "Це моє, це моє!"
Одного разу пташка знайшла дерево, покрите спілими плодами, що й дозрівають. Їх було так багато, що вона не змогла б склювати їх і за рік. Близько дерева не було ні одному птаха.
Пташка прийшла у захват від такої знахідки й опустилася на дерево. Вона стрибала по галузях, клювала то тут, то там і скоро наситилася.
Але вона дуже боялася, що й інші птахи знайдуть це дерево й захочуть поласувати смачними плодами. Та вона пронизливо закричала:
- Це моє, це моє, це моє!
Вона кричала так голосно, що усе птаха почули її й злетілися подивитися, що трапилося. Отут вони побачили прекрасні, соковиті плоди, негайно склювали їх і полетіли.
А бідна маленька пташка усе бігала навколо свого дерева й кричала:
- Це моє, це моє!