Жив у одному аулі старий із двома синами. Прийшла старому настав час помирати. Покликав він синів і говорить:
- Мої дорогі діти, я залишаю вам спадщина. Але не спадщиною ви будете багаті. Дорожче грошей, дорожче добра три ради. Будете їх пам'ятати - проживете у достатку усе життя. Ось мої ради, запам'ятовуйте. Першими нікому не кланяйтеся - нехай інші вам кланяються. Усяку їжу їжте з медом. Спите завжди на пуховиках.
Старий умер.
Сини забули про його ради й давай жити собі на втіху - пити так гуляти, багато їсти й довго спати. У перший рік усі отцови гроші прожили, на інший рік - усю худобин. На третій рік продали усе, що було у будинку. Нема чого стало їсти. Старший брат говорить:
- Але ж батько крім спадщини залишив нам три ради. Він сказав, що з ними ми проживемо у достатку усе життя.
Молодший брат сміється:
- Я пам'ятаю ці ради, - але чого вони коштують? Батько сказав: "Першими нікому не кланяйтеся - нехай інші вам кланяються". Для цього треба бути багатим, а нині убожій нас у всій окрузі нікого не знайдеш. Він сказав: "Усяку їжу їжте з медом". Чуєш, з медом! Так у нас черствого коржа ні, не те що меду! Він сказав: "Спите завжди на пуховиках". Добре б на пуховиках. А наш будинок порожній, не залишилося й старої повстини ( повстяної підстилки).
Старший брат довго думав, а потім сказав:
- Ти даремно смієшся, брат. Не зрозуміли ми тоді наставлянь батька. А у словах його - мудрість. Він праг, щоб ми першими, ледве світло, приходили працювати у поле, і тоді всякий, хто пройде повз, першим буде з нами здороватися. Коли добре попрацюєш цілий день і повернешся додому втомлений і голодний, навіть черствий корж здасться тобі солодше меду. Тоді й будь-яка постіль здасться тобі бажаної й приємної, спати будеш солодко, як на пуховику.
На інший день ледве світло брати пішли у поле. Прийшли раніше всіх. Ідуть люди на роботу - першими з ними здороваються, бажають доброго дня, гарної роботи. Цілий день брати спин не розгинали, а ввечері корж із чаєм здалася їм солодше меду. Потім вони заснули на підлозі й спали як на пуховиках.
Так вони працювали щодня, а восени зібрали гарний урожай і знову зажили у достатку, повернулося до них повага сусідів.
Часто згадували вони про мудрі ради батька.