Боривітер грівся на сонечку, сидячи на теплих каменях у ріки, і не помітила, як до неї підкралася руда Лисиця. Раз! - і одним стрибком Лиса опинилася біля задріманої пташки й схопила її у свої пазурі.
- Не їж мене, Лисиця! - заблагав Боривітер. - Відпусти мене, і я тобі знаєш яке яйце знесу — більше твоєї голови!
Лисиця розв'язала, що піймала не простий птаха, а особливу, і так їй захотілося одержати незвичайне яйце, що вона випустила маленьку пташку.
А Боривітер злетів на дерево й, відчувши себе у безпеці, прийнялася поддразнивать дурну Лисицю:
- Не знесу я тобі яйце більше твоєї голови, не можу я знести таке яйце! Але зате можу дати тобі три ради. Запам'ятай їх, вони тобі придадуться. Моя перша рада: порожнім байкам не вір! Другий: з мухи не зробиш слона. Та третій… — Боривітер подивився на голодну Лисицю й закінчила: — Піймала, так тримай!