Ось для чого фении були близькі до голодної смерті. Вони жили за рахунок оленів, на яких полювали, а полювання через чаклунство не вдавалася ім. Вони були так голодні, що тримали свої животи на семи дубових шпабоках. Але їх жінки ставали усе масніше й масніше, поки чоловіка вмирали від голоду. Щодня вони ходили на пагорб і нічого не добували на полюванні. Фін не знав: що таке добувають жінки, що допомагає їм товстіти, - це не могла бути та малість, що здатні були дати їм чоловіка. Одного разу Фін залишив одного фения по імені Гарри у будинку, щоб постежити за жінками й з'ясувати, що вони Добувають.
Коли фении пішли, Гарри побачив, як жінки вмиваються і йдуть на берег збирати раковини. Кожна з них
Повернулася звідти з поділом раковин; і коли вони приготували молюсків і з'їли їх, то зарили черепашки, зі страху, що фении їх помітять. Побачивши це, Гарри пішов у будинок, улігся й заснув. Звичайно він жахливо хріп, коли спав. Жінки почули храп у будинку, подивилися й побачили його, що спить на підлозі. Вони зрозуміли, що їх зрадили; їм нічого не залишалося, крім як убити Гарри, тому що, розкажи він іншим фениям, що жінки ходять на берег за раковинами, чоловіка спустошили б берег у два дні, і жінкам нічого б не залишилося.
Жінки ввійшли у будинок. У Гарри були довгі волосся; вони зробили з них дев'ять кіс і наклали дев'ять шпабоок, по шпабоці на кожну косу, пригвоздив їх до підлоги. А потім усі вони вийшли й підняли лемент навколо будинку. Гарри підхопився й залишив свої волосся й шкіру прицвяхованими до підлоги; він вийшов лисий і закривавлений, без волось і шкіри на голові. Він не знав, що йому зробити з жінками, і бігав за ними, поки не загнав усіх у будинок. Коли вони виявилися
Усередині, він замкнув двері й зрадив будинок над їхніми головами вогню. Він знав, що його неодмінно чекає смерть, коли інші фении прийдуть додому й знайдуть згорілих жінок; і він подумав, що краще йому бігти. Тоді трапилося, що почав падати сніг, і Гарри став задкувати задом від будинку, Доки не досягся берега; там він знайшов пещерку й схоронився у ній. Коли фении прийшли додому з пагорба, вони знайшли перед собою тільки голі руїни й згорілих жінок. Вони побачили сліди ніг, що ведуть до будинку, але жодного, ведучого від будинку. Фін заприсягся вістрям свого меча, Мак алуйна, що ніколи не заспокоїться, поки не обезглавить людину, яка зробила це. Він велів фениям іти слідами й подивитися, звідки вони ведуть. Вони йшли слідами, поки не виявили Гарри у пещерке на березі; тоді вони привели його до Фіна.
Бідний Гарри розповів Фінові, що з ним приключилося й про усе, що він зробив. "Добре, - сказав Фін, - ти зробив з ними тільки те, що вони заслужили. Якби я не заприсягся вістрям свого меча, що не заспокоюся, поки не обезглавлю Мак алуйном людину, яка це зробив, я не зрадив би тебе смерті; але тепер ти повинен умерти".
"Тоді, - сказав Гарри, - ти повинен дати мені ту смерть, яку я виберу", "Це ти можеш мати", - сказав Фін.
"Ось яку смерть я вибираю, - сказав Гарри, - нехай мені відрубають голову на твоєму стегні Мак алуйном, який буде тримати мій син Аод". У Гарри був син по імені Аод; не було з фениев нікого більш доблесного, чому він.
Коли Фін почув, що Гарри прагне бути обезголовленим на його стегні, він злякався, що втратить свою ногу, тому що меч його не міг робити незавершений удар: він повинен був розрубити те, що було перед ним, інакше втратив би свою чарівну силу й став би не краще будь-якого іншого меча. Але доводилося тримати своє слово. Тому він побрав сім дубових балок, сім старих шкір і сім шарів твердого торфу; голову Гарри поклали на його стегно, а поверх неї сім балок, сім шкір і сім шарів торфу. Привели Аода, сина Гарри, далечіні йому меч Мак алуйн і веліли "розрубити це". Аод не знав, що було знизу, він змахнув мечем і перерубав сім
Балок, сім шкір і сім шарів твердого торфу й відрубав голову своєму батькові; і меч зупинився, торкнувшись Финнова стегна.
Коли Аод побачив, як упала голова його батька, він підняв меч, повернувся до Фіна й запитав: "На кому мені зігнати смерть мого батька? Іди, - сказав Фін, - і вимести її на високому припливі, що знаходить на берег".
Аод пішов, побрав весло, увійшов у човен і не пускав високий приплив протягом трьох припливів після цього. Потім він стомився, поклав під руку весло й заснув; а приплив нахлинув і утопив його, поки він спав.