Давним-давно жили у глухомані Шотландії двоє братів. Жили вони у дуже відокремленому місці, за багато мабо від найближчого села, і прислужувала їм баба куховарка. Крім них трьох, у будинку не було ні душі, якщо не вважати старухиного кота так мисливських собак.
Якось раз восени старший брат, Елсхендер, розв'язав залишитися будинку, і молодший, Фергас, пішов на полювання один. Він відправився далеко у гори, туди, де полював із братом напередодні, і обіцяв повернутися додому до заходу сонця. Але день скінчився, давно слід було сісти за вечерю, а Фергас усе не вертався. Елсхендер затурбувався - ніколи ще не доводилося йому чекати брата так довго.
Нарешті Фергас повернувся, замислен, що промок, втомлений, і не захотів розповідати, чому він так запізнився. Але ось після вечері, коли брати сиділи із трубками у каміна, у якому, весело потріскуючи, горів торф, і собаки лежали у їхніх ніг, а чорний кіт старої стряпухи, напівзакривши ока, розташувався на килимок між ними, Фергас немов опам'ятався й розповів братові про те, що з ним приключилося.
- Ти, напевно, дивуєшся, чому я так пізно повернувся? - сказав
Він. - Ну, слухай! Я сьогодні бачив такі чудеса, що навіть не знаю, як тобі й розповісти про них. Я йшов, як і збирався, по нашій учорашній дорозі. Але коли настала настав час вертатися додому, гори заволокло таким густим туманом, що я збився зі шляху. Довго я блукав, сам не знаю де, як раптом побачив вогник. Я скоріше пішов на нього. Але тільки я наблизився до нього, як перестав його бачити й виявився біля якогось товстого старого дуба. Я вліз на дерево, щоб легше було відшукати цей вогник, і раптом бачу під мною у стовбурі дупло, а у дуплі щось начебто церкви, і там когось ховають. Я чув спів, бачила труна й смолоскипи. Та знаєш, хто ніс смолоскипи? Але ні, ти мені однаково не повіриш!..
Елсхендер прийнявся вмовляти брата продовжувати. Він навіть підкинув торфу у камін, щоб вогонь запалав яскравіше, і молодший брат повеселів. Собаки мирно дрімали, а чорний кіт підняв голову й, видалося, слухав так само уважно, як сам Елсхендер. Брати навіть мимоволі глянули на нього.
- Повір же, - продовжував Фергас, - усе, що я скажу, щира правда. Труна й смолоскипи несли коти, а на кришці труни були намальовані корона й скіпетр!
Більше він нічого не встигнув додати, тому що чорний кіт підхопився й крикнув:
- Про небо! Виходить, старий Пітер преставився, і тепер я – котячий король!
Отут кіт стрибнув у камін і пропав назавжди...