Жила-Була на світі вдова, обробляла клаптик землі, та й той не свій, а чужий, і ростила двох синів. Та ось прийшов час відправити синів шукати по світлі щастя.
Якось раз мати веліла старшому синові побрати глечик і принести води із джерела: вона прагла замісити тісто, щоб спекти синові на дорогу пірог. Пиріг міг вийти великий або маленький — дивлячись по тому, скільки води приніс би син. А крім цього пирога, їй нема чого було дати йому із собою.
Відправився юнак із глечиком до колодязя й набрав води. Але глечик виявився із тріщиною, і майже вся вода витекла, перш ніж він повернувся додому. Ось пиріг і вийшов зовсім маленький.
На прощання мати запитала сина:
- Може, побереш тільки половину пирога? Тоді одержиш моє благословення на додачу. А якщо побереш цілий, я тебе прокляну.
Син подумав, що йти йому доведеться далеко, а де і як діставати їжу, невідомо, і відповів, що прагне одержати цілий пиріг. Нехай навіть із материнським прокльоном на додачу, а там будь що буде. Та мати дала йому цілий пиріг і прокляла його.
Тоді він відкликав убік молодшого брата, віддав йому свій ніж і попросив зберігати його.
- Щоранку дивися на нього, — покарав він братові. - Якщо клинок буде чистий, виходить, я живий-здоровий. А якщо він потьмяніє й заіржавіє, знай, що я потрапив у лихо.
Та ось відправився старший брат щастя по світлі шукати. Ішов він увесь день і ще день, а до кінця третього дня побачив пастуха, який пас череду овець. Юнак підійшов до пастуха й запитав, чиї це вівці. Пастух відповів:
- Звідки ти, юнак, що не знаєш, хто власник цих земель? - Та повідав йому:
Кривавий, страшний Еттин,
Еттин з Ірландії
Відвіз до себе на північ
Дочка короля Шотландії.
Відіграти й співати їй не дає,
За сміх хвостатим батогом б'є.
Він загрожує їй мечем,
Лише поведе вона плечем.
Як Юлій Цезар, він безстрашний,
Але трьохголовий лик його
Виродливий і жахливий.
Ще не знають, хто герой,
Але година його прийде,
Та Еттина Кривавого
Рукою, що не затремтіла
Із землі ірландської без перешкод
Він змело забере.
Та ще пастух сказав юнакові, що скоро йому зустрінуть такі звірі, яких він у житті не бачив, — так нехай остерігається їх!
Пішов юнак далі й незабаром побачив череду страшних двоголових звірів із чотирма рогами на кожній голові. Він на смерть перелякався й із усіх ніг кинувся бігти. Та як же він зрадів, коли добіг, нарешті, до замка на невисокому пагорбі!
Ворота замка були відкриті. Юнак кинувся у двір, потім у кімнати й побачив стару жінку у вогнища. Він запитав її, чи не можна йому тут переночувати, — адже він довго йшов пішки й дуже утомився.
Баба відповіла, що переночувати він може, але краще йому не залишатися тут — адже це замок Рудого Еттина, страшного трехголового чудовиська, яке не щадить нікого, хто потрапить йому у лабети.
Юнак праг було піти, так побоявся звірів, що бродили навколо замка, і впросив бабу сховати його гарненько й не видавати Рудому Еттину. «Тільки б як-небудь переночувати, — думав він, — а ранком, може, удасться вислизнути від звірів». Але ледь він встигнув сховатися у затишному містечку, як повернувся додому страшний Еттин. Та тільки ввійшов, відразу заревів:
Я не сліпнув, я не дурний,
Дух британця чую отут.
Виходи, коли хоробрий,
Отут прийде тобі кінець.
Еттин відразу знайшов бідного юнака й витягся його зі схованки. А потім сказав, що пощадить його, якщо той розгадає три загадки. Та ось перша голова чудовиська запитала:
- У чого немає кінця?
Юнак не зумів відповісти. Тоді друга голова запитала:
- Чому вже, тем небезпечніше. Що це?
Але юнак і отут не зумів відповісти. Нарешті третя голова запитала:
- Мертвий живого несе. Відгадай, що це?
Але юнак знову не відгадав.
Тоді Рудий Еттин схопив дерев'яний молоток, ударив їм юнака по голові, і той перетворився у кам'яний стовп.
А ранком його молодший брат дістав ніж, глянув на нього й засмутився — увесь клинок побурел від іржі. Тоді він сказав матері, що пора і йому відправитися у шлях. Мати попросила його побрати глечик і сходити до колодязя за водою, щоб замісити тісто й спекти для нього пиріг. Та ось, коли син ніс воду додому, над його головою пролетів ворон і каркнув:
- Подивися на глечик! Вода випливає. Юнак був тямущий, побачив, що вода й насправді випливає, підняв шматочок глини й замазав тріщини. Додому він приніс стільки води, що вистачило на великий пиріг.
На прощання мати сказала синові, що якщо він прагне одержати її благословення на додачу, те нехай бере тільки половину пирога. Та син розв'язав, що краще побрати половину, але з материнським благословенням, чому цілий, але із прокльоном.
Ось відправився молодший брат у шлях і вже забрів далеко, як раптом зустріла йому бабуся. Вона попросила у нього шматочок пирога, і він відповів:
- На, їж на здоров'я! - і відламав їй шматок.
Бабуся дала йому за це чарівну паличку й сказала, що паличка йому придасться, якщо він буде правабоно з нею звертатися. Бабуся ця була фея. Вона передбачила юнакові усе, що з ним трапиться, і навчила його, що треба робити, а потім відразу зникла.
Юнак усе йшов і йшов, поки не побачив старого, який пас овець, а коли запитав його, чиї це вівці, почула відповідь:
Кривавий, страшний Еттин,
Еттин з Ірландії
Відвіз до себе на північ
Дочка короля Шотландії.
Відіграти й співати їй не дає,
За сміх хвостатим батогом б'є.
Він загрожує їй мечем,
Лише поведе вона плечем.
Як Юлій Цезар, він безстрашний,
Але трьохголовий лик його
Виродливий і жахливий.
Однак пробила година, і нарешті
Еттину Кривавому
На радість усім прийде кінець.
Привіт тобі, герой.
Як переможеш лиходія ти,
Володій його землею!
Нарешті юнак підійшов до того місця, де паслися рогаті чудовиська. Але він не зупинявся, не побіг ладь, а змело пройшов серед них — так навчила його добра фея. Один звір з ревінням ринувся було на юнака, роззявивши впасти, щоб його зжерти. Але юнак ударив звіра чарівною паличкою, і у ту ж мить чудовисько мертвим упало до його ніг.
Та ось юнак дійшов до замка Рудого Еттина, постукав у двері, і його впустили. У вогню сиділа баба. Вона розповіла юнакові про те, що трапилося з його старшим братом, але юнак не злякався.
Незабаром повернувся Еттин і заревів:
Я не сліпнув, я не дурний,
Дух британця чую отут.
Виходи, коли хоробрий,
Отут прийде тобі кінець.
Еттин побачив юнака, велів йому підійти ближче й сказав, що загадає йому три загадки. Ось перша голова Рудого Еттина запитала:
- У чого немає кінця?
- У кільця, — відповів юнак.
Тоді друга голова запитала:
- Чому вже, тем небезпечніше. Що це?
- Міст, — відразу відповів він.
Нарешті третя голова запитала:
- Мертвий несе живого. Відгадай, що це? Та юнак не замислюючись сказав:
- Корабель у море, а на кораблі люди.
Почув Еттин його відповіді й зрозумів, що прийшов кінець його влади. А юнак підняв сокиру й зніс чудовиську всі три голови. Потім попросив бабу показати йому, де захована дочка короля Шотландії, і баба повела його у верхні Спокої.
Вона відкривала перед ним одні двері за інший, і з кожної кімнати виходили красуні. Усі вони були бранки Рудого Еттина, і серед них виявилася королівська дочка.
Нарешті баба відвела юнака у підземелля, де стояв кам'яний стовп. Юнак доторкнувся до нього своєю паличкою, і брат його ожив.
Бранки раділи й дякували свого визволителеві. На інший день усі вони, радіючи й веселячись, відправилися до самого короля, і він видав свою дочку за молодшого брата, а старшому теж знайшов знатну наречену, і брати жили щасливо до кінця своїх днів і свою бабусю мати теж не забували.