Сер Майкл Скотт із Балвери був самим великим магом, або, як ще говорять, чарівником, яких тільки знала Шотландія.
Розповідають, що вірними слугами його були парфуми пекла, причому одного з них подарував Скотту сам сатана у обмін на його тінь. Та з тих пір сер Майкл і справді перестав відкидати тінь.
Навіть вороний скакун сера Майкла був не простий, а чарівний.
Трапилося одного разу, що король Шотландії Олександр III послав сера Майкла до двору французького короля з важливим дорученням: добитися деяких поступків, на які король Франції не праг погоджуватися.
- Я б порадив вашій величності переглянути ваші вимоги, — строго сказав сер Майкл французькому королеві.
Але король Франції нічого не знав про велику силу сера Майкла Скотта й анітрошки не злякався погрози, що пролунала у його голосі. Він тільки покачав головою.
- Даю вам кілька хвилин на роздум, поки мій вороною кінь не вдарить тричі копитом у воріт вашого замка, — сказав сер Майкл.
Король і його наближені так і пирснули зі сміху від слів цього заморського вискочки. Однак сміх їх потонув у голосній луні — це вороний кінь сера Майкла вдарив копитом по кам'яній мостовий перед воротами замка.
Та відразу у відповідь задзвонили дзвона по всій Франції. Більші дзвони голосно бухали, маленькі тоненько передзвонювалися. Чесні люди, розбуджені дзвоном, повскакали зі своїх постель, розбійники з великої дороги усе поховалися, а бенкетуюч, не встигнули пригубити вино, так і застигли з кубками у руках. Навіть птаха попадали зі своїх гнізд. Усі розмови у країні змовкли: неможливо було розчути ні слова у такому дзенькоті й гуркоті.
Дзвона перестали дзвонити, тільки коли вороний кінь сера Майкла у другий раз ударив копитом по кам'яній бруківці.
Від другого удару попадали високі вежі королівського замка.
- Досить! - закричав король, — Я передумав! Скажи своєму панові, що я на усе згодний.
У відповідь сер Майкл низько поклонився французькому королеві, щоб сховати торжествуючу посмішку на своїх губах.
Що й говорити, король Олександр мав усі підстави бути тисячу й тисячу раз вдячним своєму посланникові.
Та взагалі, краще було не сердити сера Майкла Скотта. Він умів завдавати більших еприємностей тим, хто чим-небудь раздосадовал його або викликав його гнів, у чому одного разу на власному досвіді переконалася дружина одного фермера.
Трапилося якось, що, полюючи у лісі, сер Майкл раптом відчув сабоний голод і, побачивши неподалік фермерську хатину, відправив свого слугу попросити для себе шматок хліба.
Слуга постукався у двері й, коли господарка відкрила йому, попросив у неї скиба хліба для свого хазяїна.
- Немає у мене хліба, — грубо відповіла фермерша. Слуга принюхався й виразно почув захід свіжого хліба, а заглянувши у двері, побачив палаюче вогнище й залізні сковороди, на яких печуть хліб.
Із цим він і повернувся до сера Майклу.
- Господарка говорить, що немає у неї хліба, — повідомив він, — але вона неправду говорить. Коли вона відчинила мені двері, я відразу почув захід свіжого хліба.
Сера Майкла Скотта дуже розгнівало таке повідомлення. Він витягся з кишені кісточку, або, як ще називають у тих місцях, чортовий палець, і велів своєму слузі повернутися у хатину й непомітно сховати цю штуку у щілину за дверний притолокой.
Не встигнув слуга виконати наказ свого пана, як чарівні чари вже почали діяти. Саме у цю хвилину фермерша нахилилася над вогнищем, щоб зняти з вогню останні хліба, і раптом ні з того ні із сього їй жахливо захотілося танцювати. Вона закружилася по кухні, притупуючи й розлучаючи руками, і при цьому ще запекла:
Із чим слуга сера Майкла прийшов,
З тим і пішов, з тим і пішов…
А чоловік фермерши із самого ранку працював у поле. Та ось він подумав: чого це дружина так довго не несе йому обід? Стояла сама жарка пора — збір урожаю, фермер утомився й Зголоднів. Його помічникові дочка давно вже принесла глечик з пивом і хліб, а фермерша усе не йшла. Та фермер попросив дівчину, щоб по дорозі назад додому вона заглянула до його дружини й нагадала про обід.
Дівчина повернулася у село й постукала у двері фермерської хатини, але ніхто їй не відповів, хоча вона чула там шум і тупіт. Зважаючи на усе, фермерша була у піднятому настрої, тому що вона весело розспівувала у весь голос.
- Послухай-но, господарка! - крикнула дівчина. - Твій чоловік просив довідатися, не чи забула ти про обід. Та велів тобі скоріше нести його у поле!
Шум і спів у хатині тривали, але відповіді дівчина так до не одержала. А тому вона сама відкрила двері й увійшла у кухню. Не встигнула вона переступити через поріг хатини, як її теж охопило бажання поплясать, і вона разом з фермерською дружиною закружилася у бурхливому шотландському флине.
Пройшла година, але ні дівчини з якою-небудь звісткою, ні дружини з обідом фермер так і не дочекався й розв'язав сам піти довідатися, що струсило. Підійшовши до будинку, він не ввійшов відразу у кухню, а спочатку заглянув у вікно.
Що ж він побачив?
Його дружина разом з дівчиною як божевільні скакали по кухні.
- Вистачить дурня валяти! - закричав фермер. - Де мій обід? Зараз не час веселитися.
Він у серцях розгорнув двері й ступнув на кухню. Але не встигнув він отямитися, як уже танцював разом із двома жінками, намагаючись лише не відставати від них і не збиватися з такту. У такий спосіб замість соло, а потім дуету тепер у хатині вже танцювало бурхливе тріо.
Негостинна фермерша охриплим голосом продовжувала співати:
Із чим слуга сера Майкла прийшов,
З тим і пішов, з тим і пішов…
Увесь цей день сер Майкл Скотт полював у лісі, а коли спустилися сутінки, слуга нагадав йому:
- Цікаво, як вона там танцює, ця фермерша?
- Ти, вірно, праг сказати, як вони там танцюють, ця славна трійця? - поправив його сер Майкл, у якого був свій спосіб пізнавати, де що робиться. - Що ж, думаю, вона вже одержала своє. Тепер можеш повернутися й вийняти чортовий палець через дверну раму.
Слуга виконав усе у точності, витягся чортовий палець через притолоки трійця, що й танцює, відразу впала без сил на підлогу й проспала, одні говорять, — сім днів, а інші — цілу тиждень.