Наїхав цар Петро на мужика у лісі. Мужик дрова рубає. Цар і говорить:
- Божья допомога, мужик! Мужик і говорить:
- Та те мені потрібна божа, допомога. Цар запитує:
- А велика чи у тебе сім'я?
- У мене сім'ї два сини так дві дочки.
- Ну не велике твоє сімейство. Куди ж ти гроші кладеш?
- А я гроші на три частини скарбу: по-перше — борг плачу, у-інших — у борг даю, по-третє — у воду мечу.
Цар подумав і не знає, що це значить, що старий і борг платить, і у борг дає, і у воду метає. А старий говорить:
- Борг плачу — батька-матір годую; у борг даю — синів годую; а у воду мечу — дочок рощу.
Цар і говорить:
- Розумна твоя голова, дідок. Тепер виведи мене з лісу у поле, я дороги не знайду.
Мужик говорить:
- Знайдеш і сам дорогу: іди прямо, потім згорни вправо, а потім уліво, потім знову вправо. Цар і говорить:
- Я цієї грамоти не розумію, ти зведи мене.
- Мені, пан, водити колись, нам у селянстві день дорого коштує.
- Ну, дорого коштує, так я заплачу.
- А заплатиш — підемо.
Сіли вони на одноколку, поїхали.
Став дорогою цар мужика запитувати:
- Далече чи ти, мужик, бував?
- Подекуди бував.
- А чи бачив царя?
- Пануючи не бачив, а треба б подивитися.
- Отож, як виїдемо у поле, і побачиш царя.
- А як я його довідаюся?
- Усе без шапок будуть, один цар у шапці.
Ось приїхали вони у поле. Побачив народ пануючи — усе познімали шапки. Мужик витріщає очі, а не бачить царя. Ось він і запитує:
- А де ж цар?
Говорить йому Петро Олексійович:
- Бачиш, тільки ми двоє у шапках — хто-небудь із нас так цар.