У старий час було так: жив-був бідний селянин, і у того у селян було чимале сімейство — рівне шість синів. Народився у нього ще сьомий син. Треба було дитини хрестити. Дружина й посилає свого чоловіка шукати хрещеного. Мужик на перший же день обійшов усіх багатих селян, тільки нікого не міг знайти, хто захотів би прийняти дитину. Усе відмовилися, тому що до бідного не так-те охоче йти. На інший день дружина знову посилає свого чоловіка шукати кума. Той знову нікого не знайшов, іде так сам плаче. Раптом попадається йому назустріч незнайома людина, і та людина була сам господь. Запитує він мужика: « Про що плачеш, дідок?» Той відповідає: «Так ось народився у мене син. Потрібне його охрестити, так ніхто не йде до мене у хрещені, тому що бідний». - «Не тужи, я твій кум. Пускай несуть дитину у церкву. Я зараз там буду». Мужик зрадів, що знайшов кума. Відвертав додому й посилає бабусю з дитиною у церкву. Бабуся побрала дитину й пішла. Приходить у церкву, а чоловік уже там. Ось як охрестили дитину, стала бабуся кликати до себе кума хліба-солі откушать. Кум відмовився: — «Мені, — говорить, колись!»
Пройшло чимало часу — едак років шість, або сім. Хлопчик чималий виріс. Настає паска Христова. Сусідній дітлах бігав по вулиці й говорять: «Завтра ми підемо до своїх хрещених христосуватися, вони нам по яєчку дадуть». Той хлопчик з ними ж бігав. Почув такі слова, прибіг додому й давай запитувати у матері: — «Хто у мене хрещений?» Мати й говорить: «Запитуй у батька! Він, безглуздий, когось скликав і нам не показав, що за людина такий був». - «Ну так мовчи, мама! Я завтра піду у церкву й стану виглядати хрещеного. Може й знайду».
Приходить до заутрені. Стає прямо проти образа Рятівника й ретельно молиться, щоб показав йому бог крестного. По відходу утрені усе вийшли із церкви, а він залишився й бачить: виходить у царські брами невідома людина, вабить його до себе й дає два яєчка. Одне велить віднести батькові, інше матері. - «А сам, — говорить, — знову приходь у церкву. Тоді я тобі ще яєчко дам». Хлопчик з радістю побіг додому. Прибігає, віддає батькові-матері по яєчку й говорить: — «Мені тятенька хрещений дав, велів вам віддати, а мені покарав ще прийти».
Приходить до обідні й знову стає на те ж місце. По закінченню служби невидимою силою підняло його до третього неба. Спершу несли його двухкрилие ангели, а потім шестикрилие серафими підняли його до шостого неба, у предивну палату, де він побачив лик ангелів, праведників і пророків. Господь посадив його на престол, вручив скіпетр і державу й залишив замість себе. Тоді він побачив усю подвселенную. Сидить і дивиться: геть пливе корабель, а на той корабель наступають розбійники. Він і подумав: «Краще б тому кораблю потонути, ніж бути разграблену!» Корабель негайно й потонув з усіма людьми й товарами. Потім побачив він, що у таке велике свято не прагла дружина зі своїм бідним чоловіком обід розділити, а пішла у чужі люди й стала із чужим мужиком бенкетувати й любодейничать. Хлопчик подумав: «Краще б тому будинку крізь землю провалитися, ніж така розпуста зріти!» — Та будинок провалився крізь землю. Втретє бачить він, як розбійники під монастир підкопуються, і знову подумав: « Як же у цих розбійників руки піднімаються на божие храми? Краще б тому монастирю перекинутися так задавити їх!» Монастир зараз перекинувся й задавив розбійників.
Господь, бачачи таке нетерпіння, вилучив його із престолу, дав йому яєчко й велів ангелові віднести його на землю. Ангел поніс його до батька й на шляху сказав йому: « Як будеш ти будинку, те розговійся цим яєчком і вдалися у пустелю. Там тобі буде спокійніше». Він так і зробив — розговівся й вийшов у пустелю. Пробув у ній дванадцять років, потім преставився. Тіло його було поховано ангелом у тієї самої церкве, де це чудо совершилося.