Жив-Був пан, він був багатий; у його вотчині жив мужик бідний-разбедний; у того мужика вмерла дружина, залишилося троє дітей.
Ось пан думат: чому допомогти мужикові? Ось він призиває мужика й говорить: «Скажи мені — чого на світі не можна? Чого не можна зробити й чого на світі не биват? Ось тобі строку на три дні; якщо ти тільки скажеш, то ось тобі казанок золота».
Приходить мужик назавтра й говорить: «Я зараз іду, а ось строкатий запліт з-під тявки пустує».- «Ну, так адже, може, у нашій землі цього ні, а у іноземних землях, може, і є».
Мужик пішов. Приходить назавтра — говорить: «Ось живав так бував, так на босу ногу сокира надягала, чугункой підперізувався, а корчагу за пояс заткнув». А пан і говорить: «Ну, чо ж, може це й бути; адже у нашій землі цього ні, а у іноземних землях, може, і є».
Ну, мужик знову пішов додому. Ось на третій день мужика немає, немає й немає. Ось пан ходить, у віконце поглядиват — вірно, не прийде. Ось дивиться, уже як перед увечері — іде мужик. «Десь севодни довго не йдеш, мужик?» — «Так чо ти, панотець-пан, вчерась від вас прийшов, а дружина покійниця мені лист надіслала».- «А ось чо ж вона тобі пише?» — «А, панотець-пан, кличе до себе на небо».- « Усе може бути; може бути, у нашої-те землі цього ні, а у іноземних-те землях усе може бути».- «Так постійте, панотець-пан, я адже на небі побував».- « Усе може бути; у нашої-те землі цього ні, а у іноземних-те землях усе може бути».- «Так ось адже, панотець-пан, я й бував».- «А чого ж ти там бачив?» — «Так бачив, панотець-пан, усіх: дружину дітей, що й умерли, і знайомих багато».- «А чо ж, не чи бачив там мого рідного панотця?» — «Бачив, бачив, панотець-пан! Изволил говорити, та й руку подав».- «А чо ж він там делат?» — «Так що делат — у моєї баби із хлопцями водиться так підстилки стират».
Як зірвався пан зі стільця, як затупотів ногами, застукав про стіл кулаками: «Немає цього на світі! Немає цього на світі! Не було й не буде, щоб у холопей почесні дворяни підстилки стирали! З-під холопених дітлаха г... забирали — немає цього на світі ніде!» — « Панотець-Пан, адже ви так і говорили — немає чого на світі й не бувало, ось я вам і сказав!»
Товди пан одумався й казанок із золотом мужикові віддав.