Жив-Був старий з бабою. Вони ріпку посіяли на поле. Ось і занадився ведмідь ріпу-те красти.
Старий - Від пішов дивитися ріпу-те: багато нарвано її так накидане. Баба-Те й говорить:. «Хто ж це нарвав? Люди? Так віднесли б! Мабуть-но ти, старий, вартуй ріпу-ту!»
Старий і пішов вартувати на ніч; ліг під зарід. Ось і прийшов ведмідь і рве ріпа-ту. Нарвав береме та й потяг за город. ( Ріпа-Та хрушкая була). За город - від як перескочив, старий - від набіг, кинув сокирою та й відітнув лапу ведмід-те. Сокира кинула отут, а сам - від утік, сховався.
Ведмідь - Від пішов, а старий виліз, побрав ведмежу-те лапу та й відніс додому. Відніс додому - те, обдер її та й варити поставив — їсти праг. А шерстку-ту віддав бабі: «На, - говорить, - баба, опреди ведмежу-те шерстку — придасться!»
Ось баба села прясти. Ведмідь- Від зробив липову ногу так іде; а нога-та поскрипує: студено було. Ось ведмідь- від іде та й говорить:
Скрипи, скрипи, нога,
Скрипи, липова!
Усе по селах сплять,
По селах сплять;
Одна баба не спить —
На моїй шкірі сидить,
Мою _ лапу варить,
Мою шерстку пряде! Баба-Те учула це та й говорить: « Мабуть-но ти, старий, замикай двері-ті: ведмідь - від іде». Старий - Від вийшов на вулицю та й говорить ведмедеві-ту: « Медведюшка-Братанушка! Ти візьми гору - від ренки - те, а мені віддай исподь- від!» — «Добре!» — ведмідь - від говорить: він не знає користі-те у ріпі, не розуміє нічого. Старий стягнув додому ріпу-ту, а ведмедеві залишив одну нетвань.
Ось старий хліб жати пішов. Ведмідь - Від і прийшов до нього на поле-те: « Ні, - говорить, - старий, віддай мені тепер исподь - від, а верх - від собі побери! Не солодко!» Ось старий і говорить: «Побери, медведушка! Побери, братанушка! Так тоді неси исподь - від, як обмолотимо».
Як обмолотили, ведмідь і зносив до себе у барліг солому-ту, а хліб - від старий додому привіз.