Жили два брати мірошники. Ось один брат меле борошно, дорого бере, а інший подешевше.
Ось у цього, який дешевше меле, народу дуже багато. Ось іншому братові стало завидно. Кличе він його у ліс: «Поїдемо, брат, пошукаємо мені вал на млин!»
Ось тільки цей багатий побрав хліба, усього, а цей бідний нічого не побрав. Ось тільки день проходить, два. Цей бідний мірошник їсти дуже захотів. Просить у брата: «Брат, дай мені поїсти!» — «Що ж, - говорить, - ти з будинку не побрав? Дай око виколю, дам тоді». Ось він думав, думав. «На, - говорить, - коли око, нема чого робити». Він йому око викололо, дав йому хлібця шматок. Ось вони по лісу ходили, ходили, знову їсти захотів цей кривій. Ось тільки знову він просить: «Брат! Дай мені хлібця!» — «Дай, - говорить, - інше око виколю!» Ось він думав, думав. Їсти хочеться, а око шкода йому. « Нема чого робити, - говорить, - на, брат, коли!» Ось він виколов око, дав хлібця йому, і пішов від нього цей брат.
Ось тільки ніч прийшла, заліз цей сліпий мужик на сосну. Приходять три окаяшки, залізли під сосну й говорять проміж собою. Один говорить: «Я, - говорить, - ось що знаю: хто сліпнув, ранком устань раніше, до світла, помасти росою ока — прозреет!» А іншої говорить: «А я ось що знаю: у одному місці млин роблять, ставок копають, води немає. Якщо у кущі розкопати, у ставку багато води буде!» Третій говорить: «А я, - говорить, - ось що знаю. У царя дочка хвора. Піймати жабу, засмажити, віддати їй з'їсти, здорова буде!»
Тільки мужик вислухав усі ці справи, пішли вони, він зліз із сосни, помазав собі ока росою, небагато став бачити. Помазав ще раз, ще більше став бачити. Помазав у третій, зовсім прозрів. Відправився він, де млин роблять, ставок копають, туди. Тільки прийшов він до них: «Що ви, братики, робите?» — «Копаємо ставок, води ні».- «Що даєте, я вам воду пущу?» Ось підрядник і говорить: «Ось тобі, - говорить, - кінь і грошей, скільки прагнеш, дам, тільки зроби, будь ласка!» Ось тільки він їм і сказав: «Ось у такому-те місці кущ розкопайте!» Розкопали кущ, води дуже багато стало. Цьому мужичку грошей дуже багато дали за це.
Тільки мужик відправився до царя. Підходить уводити, увести до ладу палацу, гамір запитують: «Що за людей такий?» — «Я, - говорить, - чув, що у царя дочка нездорова. Я можу її вилікувати!» Цар почув, покликав його до себе: «Що, - говорить, - братик, ти можеш мою дочку вилікувати?» Він говорить: « Можу-З! Накажіть ось у такому-те місці жабу вийняти, засмажити, дати вашої дочки з'їсти, буде здорова!» Засмажили, дали їй. З'їла вона, стала здорова.
Ось цар його за це подякував: «Чого завгодно бери!» Ось мужик багато побрав грошей, і злата, і срібла.
Приїжджає він додому. Удома обрадувалися дуже йому. «Де ти був?» — запитують його. Він розповів і посилає до брата свого сина: «Ступай, захід принеси, у дядька попроси!» Прибігає він до дядька: «Дяденька! Дай захід, панотець велів просити!» — «На що йому?» — «Не знаю». Ось хлопчик приніс захід, стали гроші міряти. Зміряли, веліли хлопчикові захід віднести. А до мері-те п'ятака два прилипло. Побачив це брат: « Мабуть, - говорить, - він гроші мірил! Піду сходжу до нього!» Ось тільки прийшов і запитує: «Брат, ти, ніяк, гроші заходом мірил?» — « Так, гроші».- «Де ж ти побрав їх?» Він розповів усе.
Ось старший брат і говорить: «Мабуть у ліс, мені ока виколи». Ось пішов він з ним у ліс, виколов йому ока. Пішов він сліпий, на сосну сів. Прийшли три окаяшки й говорять: «Ти що знаєш? А я ось що знаю: один мужик прозрів!» Іншої говорить: «А я ось що знаю: млин меле, де ставок-те копали, а води не було!» Третій говорить: «А я ось що знаю: царська дочка видужала. Хто-небудь був, підслухав».- « чи Немає, - говорять, - кого отут тепер?»
Глянули, побачили, що він (мірошник) нагорі сидить; його й розірвали, дружка.