Були-Жили баба так старий. Був у них худючий кінь. Остарел, нічого робить не міг. Баба й говорить: «Коня треба продати, даремно тільки сіно зводить».
Старий і пішов коня продавати. Ішов-Ішов, у Мезені-Ріці купець тоне. Старий його й витягся, купець і дав йому горщик золота. «А я, — говорить, - на твоєму коні протру ганьблю».
Мужик срадовался, пішов додому. Горщик нести важко. Зустрівся йому мужик, веде корову на у'язанні: «А що, мужик, несеш?» — «А горщик із золотом».- «А не чи прагнеш поміняти золото на корову?» — «Давай», - говорить.
Ішов-Ішов, зустрівся мужик, веде бальку. «А що, мужик, не чи поміняєш корову на бальку?» — «Давай», - говорить.
Пішов далі, зустрілася баба з гусаком. «А що, мужик, не чи можеш поміняти бальку на гусака?» —«Поміняю», - говорить.
Ішов-Ішов, зустрів дівку з куркою. «А що, мужик, не чи можеш поміняти гусака на курку?»
Він і поміняв. Іде, курку тягне, про сучок портки обдер.
Бачить — бабуся сарафан шиє. «А що, мужик, портки обдер, не чи поміняєш курку на голку?» — «Добре, - говорить, - мені голка сгожается!»
Ішов-Ішов, у постоялий двір прийшов, а там татари щи сьорбають. «Звідки, дідок, правишся?»
Він розповів про свою провину. Ці татари й говорять: «Тебе баба й у будинок не запустить, що зле робиш!» Він і говорить: «Мене баба ще три рази у губи за те поцілує!» Ці татари говорять: «Якщо тебе баба у губи поцілує, ми тобі дамо ящик золота!»
Ось вони й поїхали до еговой господарці. Вона й запитує: «Що, старий, коня збув?» — «Збув, побрав горщик золота».-«Це добре, - говорить, — а де він?» — «Проміняв на корову».- «Того краще, - говорить, — будемо ми з молоком!»
Побрала так у губи поцілувала.
Він говорить: «Я корову проміняв на вівцю».-«Того краще, будемо з вовною».-«Я вівцю проміняв на гусака!» — «Того краще, старий, буду я гусятничать!»
Та ще його у губи поцілувала!
«Так адже я гусака проміняв на курку!» —«Ой, ось добре! Вона у нас яйця насадить!» —«А я адже, баба, проміняв курку на голку».-«Ось розумний старий! Я адже свою голку притеряла, а тобі портки зашити треба!»
Так побрала й ще раз у губи поцілувала. Отут ті татари ящик золота й віддали.
Стали вони жити багато.