Ішов бик лісом; попадається йому назустріч баран. «Куди, баран, ідеш?» — запитав бик. « Від зими літа шукаю», — говорить баран. «Підемо із мною!» Ось пішли разом; попадається їм назустріч свиня. «Куди, свиня, ідеш?» — запитав бик. « Від зими літа шукаю», — відповідає свиня. «Іди з нами!» Пішли втрьох далі; назустріч їм попадається гусак. «Куди, гусак, ідеш?» — запитав бик. « Від зими літа шукаю», — відповідає гусак. «Ну, іди за нами!» Ось гусак і пішов за ними. Ідуть, а назустріч їм півень. «Куди, півень, ідеш?» — запитав бик. « Від зими літа шукаю», — відповідає півень. «Іди за нами!»
Ось ідуть вони шляхом-дорогою й розмовляють проміж себе: « Як же, братики-товариші? Час приходить холодне: де тепла шукати?» Бик і каже: «Ну, давайте хату будувати; а то й насправді зимою позамерзнем». Баран говорить: « У мене шуба тепла — бач яка вовна! Я й так прозимую». Свиня говорить: «А по мені хоч які морози — я не боюся: зароюся у землю й без хати прозимую». Гусак говорить: «А я сяду у середину їли, одне крило постелю, а іншим оденуся, — мене ніякий холод не побере; я й так прозимую». Півень говорить: «Та я тож!» Бик бачить — справа погана, треба одному клопотати. «Ну, — говорить, — ви як прагнете, а я стану хату будувати». Вибудував собі хатинку й живе у ній.
Ось прийшла зима холодна, стали пробирати морози; баран — робити нема чого — приходить до бика: «Пусти, брат, погрітися». - « Ні, баран, у тебе шуба тепла; ти й так перезимуєш. Не пущу!» — «А коли не пустиш, то я разбегуся й виб'ю із твоєї хати колода; тобі ж буде холодніше». Бик думав-думав: «Дай пущу, а то, мабуть, і мене заморозить», — і пустив барана. Ось і свиня промерзла, прийшла до бика: «Пусти, брат, погрітися». - « Ні, не пущу; ти у землю зариєшся, і так прозимуєш!» — «А не пустиш, так я рилом усі стовпи підрию так твою хату упущу». Робити нема чого, треба пустити; пустив і свиню. Отут прийшли до бика гусак і півень: «Пусти, брат, до себе погрітися». - « Ні, не пущу. У вас по два крила: одне постелеш, іншим одягнешся; і так прозимуєте!» — «А не пустиш, — говорить гусак, — так я весь мохи із твоїх стін повищиплю; тобі ж холодніше буде». - «Не пустиш? - говорить півень. - Так я злечу на верх усю землю зі стелі згребу; тобі ж холодніше буде». Що робити бикові? Пустив жити до себе й гусака й півня.
Ось живуть вони собі так поживають у хатинці. Відігрівся у теплі півень і зачав пісеньки розспівувати. Почула лисиця, що півень пісеньки розспівує, захотілося петушком поласувати, так як дістати його? Лисиця піднялася на хитрості, відправилася до ведмедя так вовкові й сказала: «Ну, люб'язні куманьки, я знайшла для всіх поживу: для тебе, ведмідь, бика; для тебе, вовк, барана; а для себе півня». - «Добре, кумонька, — говорять ведмідь і вовк, — ми твоїх послуг ніколи не забудемо! Підемо ж, приколемо так поїмо!»
Лиса привела їх до хатинки. «Кум, — говорить вона ведмедеві, — відчиняй двері, я наперед піду, півня знімання». Ведмідь відчинив двері, а лисиця підхопилася у хатинку. Бик побачив її й негайно пригорнув до стіни рогами, а баран зачав осаджувати з боків; з лисиці й дух геть. «Що вона там довго з півнем не може попоратися? - говорить вовк. - Відмикай, брат Михайло Іванович! Я піду». - «Ну, ступай». Ведмідь відчинив двері, а вовк підхопився у хатинку. Бик і його пригорнув до стіни рогами, а баран ну осаджувати з боків, і так його прийняли, що вовк і дихати перестав. Ось ведмідь чекав-чекав: «Що він дотепер не може попоратися з бараном! Дай я піду». Увійшов у хатинку; а бик так баран і його так само прийняли. Насилу геть вирвався, і пустився бігти без оглядки.