На травень, на перше число, як стало світати, пройшла по полю відьма, росу у спідницю збирала. А конюх у нічне коней виводив, там неподалік у поле й ночував. Побачив він відьму й підслухав її таємне слово: «Беру, так не всі».
Зняв він з одного коня вуздечку, пішов за відьмою слідом, іде й присуджує:
- Беру, так не всі! Беру, так не всі!
Привів потім коней додому, вуздечку на стіну повісив, а з неї молоко як заюшить — увесь двір залило!