Один мужик по імені Мацек сторгував на ярмарку у цигана коня. Дуже йому цей кінь сподобався, так не вистачало у Мацека одного гроша, а циган ніяк не праг поступитися. Ось і довелося Мацеку гріш цей попросити у борг у кума свого Яцека.
- А коли ви мені цей гріш віддасте, кум Мацек? - запитує Яцек.
- А на паску віддам, — відповідає Мацек.
Позичив йому гріш кум Яцек. Купив Мацек коня, і поїхала вони по будинках.
Ось настала паска, і пішов кум Яцек до Мацеку за своїм грошем. Побачив його Мацек бачили, побіг з усіх ось до дружини, велів їй сказати Яцеку, що він, мол, помер, а сам ліг босий, як був, на крамницю у прикомірку й дух затаїв. Прийшов кум Яцек, а кума йому тлумачить: мол, чоловік-те помер.
- Де ж упокойничек? - запитує Яцек. - Треба б мені на нього глянути, Доки не поховали.
Веде Мацекова дружина кума Яцека у прикомірок, небіжчика на крамниці показує.
- Що ж це ви, кума, йому ноженьки-те не обмили? Геть вони які брудні, — говорить кум Яцек і, не довго думаючи, хвать баддю з холодною водою так усю її на ноги Мацеку й виплеснув.
Ойкнув Мацек, піджав ноги.
- Ага! - говорить кум Яцек. - Так-Те ви, кум Мацек, померли! Віддавайте гріш, я за ним прийшов.
- Вибачите, кум, — відповідає Мацек. - Немає у мене гроша, не можу вам борг повернути, ось з горя й ліг помирати.
- Коли ж віддасте, кум Мацек? - запитує Яцек,
- Приходите, кум, на святого Яна, - відповідає Мацек.
Настав день святого Яна. Знову Яцек до Мацеку за грошем іде. А той вуж заздалегідь готується, говорить дружині:
- Ну, тепер-те ми його проведемо.
Та велів віднести себе у труні на цвинтар і у могилу вилучити. «Накрий, — говорить, — могилу дошками, щоб мені потім вибратися». Ось приходить Яцек, а кума й говорить, що мужика-те її вуж і на цвинтар віднесли.
- Покажіть же мені, дорога кума, де могилка його. Хоч молитву прочитаю над небіжчиком, — говорить Яцек. Уже він-те догадався, у чому справа.
Привели Яцека на цвинтар, а він, підійшовши до могили, давай гілки ламати, тупотіти, скакати так по-бичачі мукати. Подав Мацек голос із могили:
- Жени бика ладь, Каська, а то він, не дай боже, на мене звалиться!
- Ага, так-те ви померли, кум? - говорить Яцек і дошки з могили стаскивает.
- Знову ви мене перехитрили, кум, — говорить Мапек. - Що поробиш, немає у мене гроша! Знову довелося вивертатися.
- А коли ж Усе-таки ви мені його віддасте? - запитує Яцек.
- Так ось приходите на святого Михала — їй-богу, віддам.
Настав день святого Михала, а гроша у Мацека знову не найшлося. Розв'язав він ту ж хитрість повторити, і, коли з'явився Яцек за своїм грошем, сказала йому кума, що вуж на цей-те раз чоловік її насправді помер і лежить у порожній каплиці у самого лісу. Зібрався Яцек востаннє подивитися на покійного, указала йому кума дорогу. А дорога-те була не близька.
Добрався туди Яцек, а вуж смеркне. Розглянув він у щілинку, що кум серед каплиці у труні лежить, причаївся у щілинки й чекає, коли небіжчик заворушиться. Раптом з лісу виходять розбійники — один, два, три, десять! - забираються у каплицю, запалюють свічі й починають на крамницях ділити гроші й різне накрадене добро. Ділять, ділять, усе поділили — залишилася одна шабля.
- Цю штуку не розділиш, — говорить їхній отаман. - Нехай вона дістанеться тому, хто з один маху у цього небіжчика голову відрубає.
Зашуміли розбійники. Один небіжчиків боїться, іншої говорить, що небіжчик потім ночами бути буде, третій бурмоче, що гріх це — небіжчиків рубати. Словом, усе відмовилися, тільки один вирішився спробувати. Бере він шаблю, іде до труни, приміряється, як би ловчої знести Мацеку голову. Підхопився отут Мацек, сіл у труні так як закричить у витті горло:
- Агов, брати-небіжчики, що пропащие душі! Виручайте!
Підняв отут кум Яцек стукіт так грім, заколотив кулаками по гнилих дошках, розбійники перелякалися, увесь видобуток кинули: гроші, срібло, крадені речі, - і навтьоки!
Утекли вони, увійшов кум Яцек у каплицю й з кумом Мацеком здоровається. А Мацек йому й говорить:
- Давайте, кум, поділимо асові це добро. Отут нам обом вистачить.
Поділили вони абияк усі коштовності, куму Яцеку та шабля дісталася. Подивився кум Яцек па дві однакові купи, вадохнул і говорить:
- Усе це добре, кум. Однак мені ще з вас гріш належить.
А у цей час один з розбійників, що був похрабрее інших і полюбопитнее, дібрався до каплички подивитися, що там робиться. Просунув він голову у шапці у щілину, побачив, що ті двоє скарбу ділять, розв'язав, що це грішні небіжчики й завмер зі страху у щілина-те. Побачив кум Мацек його голову у шапці, приг туди, хвать шапку так як жбурне її у серцях у кума Яцека!
- На! - кричить. - Ось тобі шапка за той гріш, вона того коштує!
А розбійник, ледве живий від страху, припустив у ліс до своїх товаришів.
- Там, — говорить, — небіжчики наше добро ділять, б'ються. Мені голову відірвати прагли, схопили за шапку — ледве вирвався!