Жили-Минулого троє бурлак. Один з них мясницкое справу знав, іншої — хлібопекарське, третій — виноторгове, але не було у них ні роботи, ні грошей. Ось прийшли вони у одне місто на заїжджий двір, сидять голодні й думають, як би їм дістати їжі без грошей. Першим викликався той, хто колись м'ясником був:
- Я піду.
Пішов він у крамницю до м'ясника й говорить:
- Хазяїн, дайте мені п'ять фунтів баранини, п'ять фунтів свинини й п'ять фунтів телятини.
Та вмовив м'ясника, щоб той послав з ним учня або підручного. Мов, він сам слуга у парафіяльного ксьондза й ксьондз заплатить, як тільки м'ясо принесуть. Послав хазяїн з ним підручного.
Бурлака велів підручному внизу почекати, поки він ксьондзові докладе. Мол, коли ксьондз його покличе, нехай він тоді й входить. А сам пішов до ксьондза й говорить:
- Ваше преподобіє, я отут привів одного, він висповідатися прагне, але давно у сповіді не був, боїться: забув, як так що.
Ксьондз киває:
- Добре-Добре. Ступай, поклич його наверх до мене.
Вийшов бурлака до підручного.
- Іди, — говорить, — наверх. Там тобі заплатять.
А сам побрав м'ясо й утік на заїжджий двір, де товариші чекали. Зварив м'ясо, і всі вони наїлися.
Піднявся підручний до ксьондза, а той йому й говорить:
- Син мій, почекай, зараз підемо у костьол, там усі й свершится.
Пішли вони у костьол, увійшов священик у сповідальню й говорить:
- Полегши душу, син мій.
А підручний йому й тлумачить: з вас, мол, за п'ять фунтів баранини, п'ять фунтів свинини й п'ять фунтів телятини.
Здивувався ксьондз:
- Що за вигадки! Що за дурості! Ну-но, повтори!
Той повторює: платите, мол, Пішов ксьондз у ризницю, побрав там батіг і відлупцював підручного собі на втіху. Той бігти з костьолу!
Настала черга пекарюючи. Говорить пекар:
- Ти м'яса нам дістав, а я дістану хліба.
Пішов він у місто, зайшов до одному пекареві й говорить:
- Хазяїн, дайте мені на п'ятнадцять грошів хліба й на п'ятнадцять грошів булок.
Хліб він сам нести узявся, а подмастерью цього пекаря велів доправити булки на один постоялий двір, де, мол, йому за усе заплатять. Ідуть вони по вулиці, і ось роняє бурлака один буханець у бруд. Піднімає, віддає подмастерью й велить нести обміняти, тому що-де забруднений хліб у нього не приймуть. Мол, нехай принесе іншої. А сам хліб і булки побрав і пішов туди, де його дружки чекали. Наїлися вони й хліба, і булок, і м'яса, а той підмайстер їх так і не знайшов.
Та ось говорить третій бурлака:
- Ви хліба й м'яса дістали, а я дістану вина.
Зайшов він у одну винну крамницю й велів налити четвертушку. Отхлебнул і говорить:
- А вино-те киснути починає!
- Та не говори! - відповідає хазяїн. - Три бочки ось-ось пропадуть.
Бурлака викликався допомогти лиху, якщо йому заплатять: він-де на винному заводі працював, по світлі багато побродив і у цій справі розуміє. Виговорив для початку три золотих-мов, треба сходити до аптекаря й купити усе, що потрібно. Зайшов він до аптекаря, купив на три гроші порошків, а решту грошей приховав. Повернувся до шинкарю, велів тому приготувати три глечики й пішов з ним у підвал. Вибив з бочки пробку й велів шинкарю заткнути дірку пальцем — ненадовго. Потім з іншої бочки пробку вибив і велів іншою рукою дірку заткнути. Коштує шинкарь — обидві руки зайняті.
Налив бурлака глечики доверху вином із третьої бочки й відніс наверх до своїх дружків розпивати. Чекав його шинкарь, чекав, потім кричати початків, на допомогу кликати, А сам і ворухнутися не може. Виймеш пальці — вино й виллється.
Ось так троє бурлак і наїлися, і випили — і всі даром