Косив мужик луг і знайшов гніздо пещення з дитинчатами, а матері при них не було. Він і не думав їм зла лагодити, переніс їх разом із гніздом у інше місце, а сам знову за роботу узявся.
До полудня утомився мужик, ліг на скошену траву поспати маленько. А дружина йому саме обід принесла. Будити його не стала, поставила горщики біля нього й пішла.
Отут повернулася й ласка-мати. Подивилася — а дітей немає там, де вона їх залишила. Подумала вона, що це мужик сплячий їх поубивал, і розв'язала, щоб відомстити його отруїти — сригнула у горщики й ладь побігла.
Біжить — а отут і гніздо, і діти. Та жалко їй стало мужика, якого вона покарати задумала. Повернулася вона скоренько туди, де він спав, бачить — горщики неторкнуті. Не довго думаючи, перевернула вона горщики й усю їжу вилила. Залишила мужика без обіду, а життя йому врятувала.