Один старий пастух довго служив у маєтку, овець пас. А на вигоні стояв дуб, і пастух часто під ним сидів. Одного разу вилізла з-під дуба змія, оповилася навколо шиї пастуха й велить її нести.
- Куди ж я тебе понесу? - запитує пастух.
- А я тобі скажу, — відповідає змія.
Несе пастух змієві, а вона йому говорить:
- Ступай через ліс. Там будуть кидатися на тебе різні чудовиська, але ти не оглядайся, тоді вони тебе не торкнуть.
Ідуть вони по лісу. Чудовиська на пастуха кидаються, але пастух крокує, не оглядається. Минув він ліс, прийшов до будинку кам'яному. Там чарівник жив. Говорить він пастухові:
- Що тобі дати за те, що ти мені дочка приніс?
- Нічого мені не потрібно, навчи тільки розуміти, що звірі говорять.
- Добре. Дихну тобі три рази у рота, і будеш знати, що говорять звірі. Але нікому про це не розповідай, не те помреш.
Дав пастух собі у рота дихнуть і навчився розуміти звірів.
Чарівник теж покарав йому не оглядатися, коли він назад через ліс піде. Інакше, говорить, зжеруть тебе чудовиська. Пройшов пастух ліс і повернувся на своє старе місце. Вівці як паслися, так і пасуться, не розбрелися нікуди. Улігся він знову під своїм дубом. Прилетіли два ворона, сіли на суку й закаркали:
- Якщо б цей мужик знав, що під дубом зарита бочка із грішми, то не сидів би тут сиднем.
Почув це пастух, відігнав овець додому й розповів про усе панові. Поїхали вони до того дубу й почали копати. Спочатку сам пастух копав, потім почали копати інші батраки, а під кінець знову пастух. Отут лопата у бочку із грішми й уперлася. Підняли її на жердинах, привезли у маєток. Пан говорить:
- Половину поберу я, решта — тобі.
Але пастух не погодився. Панові дав поменше, собі побрав побільше, купив землі, хату й зажив багатієм. Завів двох коней, одружився.
Ось якось їхали вони із дружиною на поле, і раптом заіржав жеребець, на якому їхав пастух, а потім кобила, на якій сиділа його дружина. Жеребець просто так сміявся, а кобила сказала:
- Ще б тобі не веселитися! Ти несеш одного, а я — трьох!
Кобила-Те була жеребая, а дружина мужика — на сносях. Мужик зрозумів, що говорила кобила, і розреготався.
Дружині цікаво стало.
- Чого ти там заливаєшся? - запитує. - Ану ж бо розкажи.
- Так просто так, — відповідає мужик.
Приїхали вони додому, а дружина усе свого домагається: « Розкажи так розкажи». «Якщо розповім — помру», — говорить мужик. Але вона усе пристає й пристає. Тоді велів мужик зробити собі труна, приніс його у двір і зовсім вуж було зібрався усе дружині розповісти, як раптом собаки завили, півень закукурікав, а пес на нього рикнув:
- Не бачиш, що наш хазяїн помирати зібрався? Чого веселишся?
Півень на це у відповідь:
- Я с дюжиною курей справляюся, а йому з однієї бабою не впоратися. Сміх, та й годі!
Почув це мужик, устав з постелі й давай дружину батогом учити!
Труна спалила й після цього ще довго Жив.