Жив на світі жайворонок, і було у нього гніздо під кущем. Задумав одного разу кріт підрити це гніздо й прийнявся за справу.
Бідний жайворонок із сил вибивається, кричить, крабоми махає, щоб крота відігнати й пташенят урятувати. Почув вовк цей шум, підійшов ближче й запитує:
- Ти чого так розкричався? Не із чи голоду? У мене черево зовсім звело. День уже на результаті, а скільки не виглядаю, навіть паршивенького зайчишки, і те не попадається.
- Я кричу тому, що кріт прагне моє гніздо зруйнувати, - відповів йому жайворонок. Вовк і говорить:
- Якщо ти мене нагодуєш, я врятую твоє гніздо.
- Добре, я нагодую тебе, - пообіцяв жайворонок.
- Ну, показуй свій будинок! Із кротом я жваво попораюся.
Зрадів жайворонок, підвів вовка до гнізда. Засунув вовк лапу у нору, витягся крота й убив.
- Більше кріт тобі досаждати не буде. А тепер виконуй обіцяне: годуй мене, - говорить вовк.
- Добре, іди за мною.
Жайворонок полетів, а вовк побіг за ним слідом. Добралися вони до якогось села, а там саме відіграли весілля. Заглянули жайворонок і вовк через вікно у одну хату й побачили, що столи так і ломляться від страв. Чого там тільки немає: і смаженого, і пареного, і вареного, і печеного.
- Я залечу у хату, а ти сторожи у вікна, - говорить жайворонок. А вовк і очей від стола відірвати не може, слинки так і течуть. Залетів жайворонок у світлицю й давай літати під стелею. Метушня
Піднялася, люди бігають за ним, піймати намагаються. Полетів жайворонок на кухню й повів за собою й гостей і хазяїв.
А вовк тим часом вліз у вікно, набив повне черево й був такий.
Вилетів жайворонок через трубу на волю, а вовк і говорить:
- Спасибі тобі, наївся чудово, тепер не заважало б і попити.
- Ідемо із мною, - сказав жайворонок і полетів, а вовк знову припустився за ним.
Раптом бачать: їде по дорозі шинкарь і везе на весілля пиво. Жайворонок опустився на бочку. Тільки шинкарь простягне руку, щоб схопити його, а жайворонок уже на іншому місці сидить і немов поддразнивает. Ловив, ловив його шинкарь, розлютився так як запустить сокирою у пташинку! Жайворонок знову увернувся, а сокира потрапила у бочку й розколов її.
Отут уже вовк попив пива досхочу. А потім і говорить:
- Тепер я прагну повеселитися.
- Ідемо із мною, буде тобі веселощі, - пообіцяв жайворонок.
Знову жайворонок полетів, а вовк побіг за ним. Бачать вони - батько із сином молотять на гумне хліб. Жайворонок полетів на гумно, а вовкові сказав, щоб дивився бачили.
Син побачив пташку й кинувся за нею. А жайворонок спурхнув і сіл батькові на шапку.
Стій, батько! Не ворушися! Жайворонок у тебе на шапці сидить! - кричить син.
Отут він як вистачить батька кулаком по тімені, той ледве на ногах устояв.
А вовк від реготу зовсім з ніг звалився, навіть лабети вивихнув і довго потім ходив накульгуючи.
- Ну, - говорить вовк, - усім я задоволений: наївся, напився, натішився. Піду-но додому, у ліс.
Побачили люди вовка, кинулися за ним, так де там! Його й сліду нема.