Жив у одному селі мужик. Багатий мужик: будинок у нього був, коні, воли — але їв майже завжди впроголодь. А всі тому, що дружина його обманювала: захаживал до неї знайомий ксьондз, і йому всі кращі шматки діставалися.
Прийшов якось до цього мужика один продувний хлопець по імені Гжесь і говорить:
- Хазяїн, поберіть мене у працівники.
Відповідає йому мужик:
- Е-Е, милий, що тобі у мене робити? Чим тебе годувати, коли мені самому- тобто нема чого?
- Так обійдуся як-небудь, — говорить Гжесь, — тільки б роботу одержати. Мені без роботи ніяк не можна.
Найняв мужик Гжеся.
У перший же день говорить Гжесь хазяїнові:
- Як це так? Ви такий багатий, усього у вас багато, а є нема чого?
- Так сам побачиш, — відповідає хазяїн.
Пішли вони до господарки, щоб вона ним снідати дала. Та поставила перед ними миску: вода так гнила картопля.
Зайшли вони потім у клуню, отут Гжесь і говорить хазяїнові:
- А жита-те у вас порядно! Давайте я намолочу, і ми хліба напечемо.
Хазяїн на ріллю відправився, а Гжесь прийнявся жито молотити. Намолотив, заходить у хату, а там ксьондз сидить. Та чого тільки немає перед ним на столі, а господарка метається, не знає, як йому догодити.
- Геть воно що! - говорить Гжесь. - Для хазяїна сухар, а для ксьондза бенкет горою! Ужо розповім я хазяїнові!
Заблагав ксьондз:
- Ой, не розповідай! Я сюди більше не прийду!
Та господарка теж просить мовчати.
Відніс Гжесь намолочене зерно на млин і пішов хазяїнові допомагати. Узявся биків поганяти, а хазяїн за плугом іде. Дивиться Гжесь — і ксьондз неподалік оре, бики у нього строкаті — білі із червоним. Придивився він: ніяк його, Гжеся, господарка ксьондзові обід несе, а їм з хазяїном — нічого.
На інший день вийшли вони знову на оранку, Гжесь і говорить:
- Сходжу-но я на млин, хазяїн. Може, зерно змололи, що я вчора намолотив. Знесу борошно господарці, нехай хліба нам напече.
Підходить Гжесь до будинку, а ксьондз побачив його з віконця й у піч сховався. Говорить Гжесь господарці:
- Іду за борошном, але спершу пекти розтоплю. Напечете нам хліба.
Приніс він величезний оберемок горохових стебел, а господарка тлумачить:
- Перегоди, милок, піч розпалювати. Встигнемо перетопити, коли з борошном повернешся.
- Ні, хазяєчка, затоплю зараз, а то коли ще вона нагріється.
Запалив він пучок, сунув у піч, а ксьондз як заволає звідти:
- Гжесь, Гжесь! Що ти робиш? Адже я тут задихнуся!
А працівник йому:
- Хіба до особи ксьондзові у печі сидіти? Ось ужо я розповім хазяїнові.
Знову впросили вони Гжеся мовчати. Залишив він їх і пішов за борошном.
На третій день хазяїн із працівником знову у поле орють.
- Піду, дров наколю, — говорить Гжесь. - Господарка хліб пекти збирається.
- Чого ти наколеш? Там і дров-те ні, — відповідає хазяїн.
- А там перед будинком стара порохнява груша коштує, так я її на дрова зрубаю, — відповідає Гжесь.
Ось іде він додому, а ксьондз-те знову у господарки. Углядів він Гжеся бачили, вискочив з будинку й сховався у дуплі тієї самої груші. Говорить Гжесь господарці:
- Дров потрібно наколоти, зрубаю я цю грушу.
А вона у відповідь:
- Так залиши ти її, заради бога! Шкода адже, будуть ще груші на ній.
- Які там груші з неї, з порохнявої, — відповів Гжесь і пішов рубати.
Ударив він раз-інший сокирою, а ксьондз зсередини кричить:
- Стій, Гжесь! Побійся бога, ти ж мені ноги відрубаєш!
- У ім'я батька й сина, ви-те що тут робите? Ну куди не тикнешся — усюди ви!
Вибрався ксьондз із дупла, Гжесь і говорить:
- Кінець моєму терпенью, уже тепер-те я обов'язково хазяїнові скажу.
Пішли знову орати мужик із працівником. Накинув Гжесь на червоного бика до половини рядно, щоб він бачили видався таким же строкатим, як бик ксьондза, а потім говорить мужикові:
- Нині нам господарка смачний обід принесе.
- Звідки йому узятися, смачному обіду-те? - відповідає хазяїн. - Та й колись їй мені обіди носити.
- Ось побачите, — говорить Гжесь.
А господарка саме несла ксьондзові галушки, м'ясо, хліб і горілку. Побачила бачили строкатого бика, розв'язала, що це ксьондз оре, і підійшла.
- Хай бог помагає, — говорить.
- Та правда, хлопець, женка обід принесла! - викликнув хазяїн.
Бачить господарка, що помилилася, що ксьондз подале оре, і говорить вона чоловікові так працівникові:
- Залишіть і ксьондзові небагато, нехай підкріпиться. Йому-Те адже обіду ніхто не принесе.
- Добре, добре, — говорить мужик. - Віднеси і йому небагато.
Втрутився Гжесь:
- Я сам віднесу, хазяєчка, а ви посидите отут з хазяїном.
По дорозі хліб з'їв, горілку випив, а галушки виловив і розклав по дорозі купками. Прийшов до ксьондза голіруч і говорить:
- Ну, бережіться! Потрапить вам тепер від хазяїна за те, що ви його об'їдаєте так обманюєте. Він вам голову відрубає за це.
Повернувся до свого хазяїна й говорить:
- Хазяїн, у ксьондза плуг зламався, він вас на підмогу кличе.
Побрав хазяїн сокира й пішла до ксьондза. Той розв'язав, що його й насправді зараз зарубають, кинув усі й пустився навтьоки.
«Ніяк, з’їхав з глузду», — подумав мужик. Підійшов до плуга, бачить — усе у справності, пішов назад, глядь — галушки купками на землі лежать. Нагнувся й став їх збирати.
- Чого це він там збирає? - запитує господарка.
- Так камені, — відповідає Гжесь. - Видне, прагне вас прибити за те, що ви із ксьондзом лигаєтеся й увесь будинок йому скармливаете.
Господарка — навтьоки!
- Чого це дурна баба ладь біжить? - запитує мужик.
- Так хтось крикнув, що ваша хата горить, ось вона додому й кинулася.
Злякався мужик, помчався за дружиною, а вона оглянулася, бачить — чоловік доганяє, так як заволає:
- Ой, чоловік, не женися за мною. Це усе дурниця була й розуму потьмарення.
«Та насправді сдурела баба», — подумав мужик і повернувся на ріллю.
Прибігла господарка додому, а там її ксьондз чекає.
- Не ходите сюди більше, — говорить вона ксьондзові. - Отут від працівника нікуди не сховаєшся, а він усе чоловікові розповість. Краще приходите у хлів, коли я корів доїти буду. Я співати почну, ви й почуєте.
Але хитрий Гжесь і про той дізнався. Надяг спідницю, побрала дійниця й пішла у хлів. З'їв залишений для ксьондза сніданок, сіл корів доїти, а сам пісню затяг. Ксьондз шасть туди, бачить — а там Гжесь.
Побачив ксьондз, що не перехитрити йому Гжеся, і відступився. А хазяїн був радий, що їжа у будинку раптом з'явилася. А що дружина йому змінювала, мужикові й невтямки було.