Дуже любили тушковяне оселедець, навіть пісня у них була така:
Як по будню їж картоплю,
А на свято — оселедець.
Одне лихо — дорого коштує оселедець, так вони усе вважали. Та ось за порадою трьох розумників: Куби, Мацека й Войтека — розв'язали вони самі оселедець розлучати. Озеро-Те під боком. Купили бочку оселедця, вивернули у озеро, почекали небагато й вийшли на лов. Ловили, ловили — нічого не піймали. Ще почекали — знову нічого не ловиться. Розв'язали спустити озеро. Спустили й знайшли одні кості й здоровенного вугра.
- Ось хто весь оселедець з'їв, — кричать. - Ах, паскуда!
Прийшли вони у лють, усім миром узялися судити вугор. Судили, судили й розв'язали покарати його страшною смертю через утоплення.
Те ж саме про гнеждевян розповідають. Але ті угриную страта продумали до тонкості: закували вугор у ланцюзі й утопили його у море під Пуцком. Їхній вугор вуж точно потонув. Дотепер нікому не попадався.