Розповідають, що у одному селі жили три друзі. Та були вони завжди нерозлучні - жили по сусідству, разом пили і ялини, разом гуляли й веселилися.
Одного разу друзі відправилися пополювати на оленів у віддаленому урочищі. Вийшли дуже рано. Та коли настав полудень, розташувалися під кроною тінистого дерева пообідати й небагато передохнути. У прохолодній тіні неквапливо й спокійно лилася їхня дружня бесіда.
Випадково один із друзів помітив, що у дуплі дерева щось блищить. Він сказав про це друзям. Ті підхопилися, підійшли до дерева й побачили у дуплі три блискучі цегли. Старший із друзів, найдосвідченіший і кмітливий, сказав:
- Друзі мої! Бог свідок, але здається мені, що цегли ці золоті.
Інші спершу сумнівалися, але коли придивилися як випливає, то радісно закричали:
- Вірно, вірно! Цегли ці із золота. Яке щастя, що бог привів нас до цього скарбу!
Але отут один із друзів крикнув:
- Обережніше! Страх-Те який - величезна кобра сторожить це золото.
Зібравшись із духом, вони вбили кобру, витяглися з дупла золото й розв'язали, що кожний побере по одній золотій цеглинці. Так вони й зробили. Але до цього часу друзі здорово зголодніли. Та тоді вони послали одного у найближче село, щоб роздобути що-небудь до обіду. А потім, мол, поохотимся.
Отже, самий молодший з них пішов у село за їжею. По шляху він став обмірковувати, як би одному заволодіти всім золотом. Помізкувавши, він пообідав у селі, а у їжу для друзів підмішав отрути. Нехай вони вмруть, покуштувавши цієї їжі, подумав він, а золото цілком дістанеться йому.
Тим часом його друзі теж розв'язали не ділитися знайденим скарбом. Вони домовилися вбити свого друга, як тільки він принесе їстівне, а золото розділити навпіл.
Повернувся молодший із друзів із села й сказав: - Я так Зголоднів, що не міг більше терпіти, і поїв там. А це ваша частка. Їжте й насолоджуйтеся.
Не встигнув він закінчити своє мовлення, як друзі накинулися на нього й били доти, поки він не віддав богу душу.
Друзі викопали яму й зарили у ній труп нещасного, а самі з радістю накинулися на їжу. Але незабаром знепритомніли й у страшних мученнях прийняли смерть.
А три золотих цегли яскраво блищали під променями сонця. Але не було там нікого, хто побачив би їх і сказав, що вони належать йому.
Жадібність - один з найтяжчих пороків. Жадібність до багатства погубила трьох людей, що були до того серцевими друзями.