Жили-Минулого два брати. У одного з них було три сини, а у іншого - дочка.
Незабаром перший брат умер. Прийшли його сини до свого дядечко й говорять:
- Віддай нам, дядечко, свою дочку. Ми прагнемо одружитися на ній.
- Але дочка-те у мене одна, а вас троє, - говорить дядечко. - За кого ж з вас повинен я віддати дочку? Ось вам триста рупій, розділите їх між собою й займіться торгівлею. Свою дочку я віддам за того з вас, хто виявиться удачливее.
Побрали брати гроші й пішли закуповувати товари. Один купив на сто рупій бісеру, іншої - килим-літак, а третій - дзеркало.
Якось зібралися брати разом і почали розпитувати один одного про справи. Запитують вони середнього брата, навіщо він купив килим-літак.
- А ось навіщо, - відповідає той. - Сядеш на нього, і він перенесе тебе у одну мить куди захочеш.
Запитують брати старшого, навіщо йому знадобився бісер.
- А ось навіщо, - пояснив той. - Варто побрати бісер, вимити його у воді й влити цю воду у рота померлому, як він відразу оживе.
Запитують нарешті брати молодшого, навіщо йому знадобилося дзеркало.
- А ось навіщо, - відповідає той. - Якщо захочеш довідатися, що робиться де-небудь далеко, глянь у дзеркало - і відразу усе побачиш. Та що вдома робиться, у цім дзеркалі видне. - Із цими словами він заглянув у дзеркало й раптом закричав: - Поки ми їздили за товарами, дядина дочка-те вмерла. Ось вона лежить мертва. А ось її вже понесли ховати.
Підхопилися брати, сіли на килим-літак і у ту ж мить виявилися будинку. Побрали вони бісер, вимили його у воді й влили цю воду у вуста померлої. Та відразу й ожила. Пішли брати до дядька й говорять:
- Тепер віддавай нам дочка.
- Ідіть до царя, нехай він розсудить, за кого з вас віддати, - відповідає їм дядько.
Пішли брати до царя.
- За законом дівчина повинна належати тому, хто побачив її у дзеркалі. Тому що він побачив її у останній момент, коли жінки обмивали її тіло, - розв'язав цар.
Так і дісталася дівчина тому братові, який побачив її у дзеркалі.