Це було дуже давно. З тих пір так багато часу пройшло, що де ріки текли – там високі гори коштують, де камені лежали – там тепер лісу виросли.
У селище Бак тор став приходити щоночі тигр. За кілька ночей пропало багато собак. Як тільки настала ніч, собаки починали голосно вити. Люди боялися вийти з будинку. Тоді жителі Бактора стали радитися, як зробити з тигром. Деякі говорили:
- Так жити далі не можна! Якщо будемо боятися, тигр усіх наших собак собі на їжу перетаскає, а потім і за людей прийметься. Нам треба його піймати й убити. Але як убити?
Усі бояться тигра. Та отут син Тунгу Альчика, хоробрий, сміливий юнак Кирба сказав:
- Я не боюся тигра. Він стільки заподіяв поганого, його потрібно вбити. Я вб'ю!
Люди подумали: Даремно Кирба хвастається, ніколи він не зможе вбити тигра.
На наступний ранок Кирба встав рано, побрав спис і відправився слідами тигра у тайгу. Подивився він по сторонах і побачив, що назустріч йому крадеться тигр. Кирба не розгубився. Швидко вліз на дерево з густими галузями. Тільки він вліз на дерево, тигр стрибнув і у густих галузях застряг – ні туди, ні сюди. Кирба перестрибнув з дерева на інше й спустився вниз. Схопив він свій спис, щосили кинув у тигра. Так убив Кирба тигра.
Відрубав він довгий смугастий хвіст і пішов у своє селище. Прийшов Кирба додому, а люди вже укладають речі у човни.
Кирба говорить:
- Куди ви? Тигр більше не прийде! Самий старий сказав:
- Юнак, ти не знаєш закону: коли тигр прийшов раз, прийде ще й ще. Що не роби, а нам смерті не минути!
Вийняв тоді Кирба смугастий хвіст тигра із за пазухи й показав усім.
- Ось я у тигра хвіст відрубав і говорю: він більше сюди ніколи не прийде. Я вбив його!
Так урятував хоробрий Кирба своє селище від тигра.