Жив молодий гольд один у лісі; ходив на полювання, бив усякого. звіра, але людей ніколи не бачив. Приходить одного разу до нього сивий старий і говорить:
- Мерге! Що ти живеш один у глухому лісі? Іди до людей, подивися, як вони живуть, побери собі дружину й живи так, як випливає гольду.
Захотілося Мерге подивитися людей і говорить він старому:
- Побери мене із собою, і підемо разом до людей. Погодився старий, і пішли вони з Мерге разом.
Ішли, ішли вони й бачать, що на ріці качки плавають. Зрадів Мерге й говорить:
- Треба застрелити штуки дві три.
- Це не прості качки, – зупинив його старий, – це ссони (бурхани), їх рідко хто бачить. Деяким у усе своє життя жодного разу не вдається побачити їх.
Але мисливець не стерпів і пустив стрілу. Однак він дуже здивувався, що стріла його пролетіла над спиною качки. Розсердився Мерге: ніколи він не промахувався, і соромно йому стало сторонньої людини. Націлився він і ще раз вистрілив, але й цього разу не потрапив: стріла пролетіла під черевом качки.
- Ніколи цього із мною не траплялося, – з досадою сказав Мерге.
- Як ти смієш у мене стріляти? - заговорила одна качка по по-людському. - За те, що ти праг мене вбити, я буду тебе довго мучити.
Та бурхан качка напустила на Мерге божевілля. Побіг божевільний Мерге по берегу, і накидався, і вбивав усіх, хто попадав йому на шляху. Багато перебив він народу. Нарешті зустрівся йому на дорозі той самий сивий старий, з яким вони разом вийшли з будинку.
Якщо залишиться він божевільним, то погубить даремно багато народу, – подумав старий. - Треба його вилікувати.
Забіг він уперед, і, коли божевільний Мерге кинувся на нього, ударив його більшим ножем по голові. Шкіра на Мерге лопнула на дві частини: одна половина пішла у землю, інша полетіла на небо, а сам Мерге став здоровішим, як колись. Упав Мерге перед старим на коліна й став дякувати йому, але старий підняв його з колін і говорить:
- Я прагну зробити тебе шаманом – підемо у мою юрту.
Пішли вони у старикову юрту. Старий розвів великий вогонь, скип'ятив казан, розрубив Мерге на частині, покидав усе у казан і став варити. Поки ж Мерге кипів у казані, старий розігрів свій бубон і став співати й танцювати. Нарешті він голосно крикнув:
- Га!
Та Мерге вийшов з казана здоровішим і непошкодженим.
- Тепер ти могутній шаман, – звернувся старий до Мерге. - Можеш літати птахом і звертатися у всякого звіра.
Пішов Мерге від старого. Довго він ішов і раптом бачить перед собою потворного ушастого виродка.
- Ти вбив мого брата, – сердито заговорив виродок.
- Я у цьому не винуватий, – відповів йому Мерге. - Я тоді був божевільним.
Але виродок продовжував лаятися. Тоді Мерге схопився за свою гідові й зав'язалася у них бійка. Не довго билися; скоро Мерге упустив виродка на землю й убив його.
Пішов Мерге далі. Але не пройшов він і полудня, як побачив юрту. Зайшов він у неї й бачить, що тут живе сильний шаман, брат убитого виродка.
- Ти вбив моїх двох братів і тому самому тобі не бути живому, – сказав хазяїн юрти.
Зав'язалася у них бійка. Довго билися два могутні шамани, але ні той, ні інший, не подужував. Раптом прилетів шуліка й по по-людському заговорив:
- Мерге! Тобі не вбити ворога, якщо ти не надягнеш сорочки зі шкіри лося.
- Де мені дістати таку сорочку?
- Я зараз принесу її тобі, – сказав шуліка й полетів.
Скоро він прилетів знову й кинув Мерге сорочку. Мерге швидко одяг її й відчув себе вдесятеро сильніше. Ударив він із усієї сили свого супротивників і вбив його.
Відпочив небагато Мерге, викурив трубку й відправився далі. Довго йшов він і раптом бачить, що йому на дорогу вибіг їжак. Мерге праг було вбити його, але їжак по по-людському заговорив:
- Не бий мене, а вислухай!
- Що ти прагнеш сказати?
- Скоро ти підійдеш до юрти, де живе твій дядько, – будь до нього шанобливіше.
- Чому ти бігаєш їжаком, а не ходиш людиною?
- Мене праг украсти потворний виродок і одружитися на мені, але я втекла у ліс і стала їжаком.
Пішов Мерге, як указав йому їжак дівиця. Скоро він побачив юрту. Увійшов він у юрту й поклонився дядькові до землі.
- Хто ти такий? - запитав його дядько.
- Я твій племінник; жив у лісі, і тепер іду до людей.
Зрадів дядько своєму племінникові. Став він його розпитувати, як він жив. Мерге розповів йому про усе, як було.
- Куди ти тепер підеш, – запитує дядько племінника, – далі або повернешся додому?
- Я піду далі.
- Та я піду з тобою.
- Ні, я піду один, – сказав Мерге. Пішов Мерге так само, як ішов раніше. Ішов він багато днів і нарешті бачить юрту. Зайшов він туди. Сидить там молода дівчина. Швидко вона зварила йому вечеря. Разом вони й лягли спати. Уночі прокидається Мерге й чує, що хто те крадеться до його постелі. Він схопив свою гідові й заколов трисажневого богатиря. Дівчини не було; замість неї б - ла потворна баба. Вона стала на коліна перед Мерге й сказала:
- Не вбивай мене, я не буду робити тобі нічого худого, скрізь буду за тобою й буду допомагати тобі.
Мерге не став убивати її. Ліг спати й проспав до ранку. Ранком Мерге побачив у юрті замість потворної баби знову молоду дівчину, ту ж саму, що бачив учора ввечері.
- Звідки ти прийшла й куди поділася баба, яку я бачив уночі? - запитав Мерге дівчину.
- Удень я буваю молодою, а вночі роблюся старою.
- Чому ти так міняєшся?
- Мій бурхан допомагає мені у цьому.
Залишив Мерге жінку у юрті, а сам пішов далі. Пройшов він не мало днів і нарешті дійшов до великого стійбища. Тут ідуть більші поминки; шаман співає і йде частування водкою. Поминки справляються по померлому гольду, у якого залишилася молода дружина. Дуже сподобалася вдова Мерге, і він захотів одружитися на ній, але вся родичка була проти цього. Довго вмовляв Мерге, але тому що вони всі таки не прагли видати за нього жінку, то він вступив з ними у бій. Хоча багато було супротивників у Мерге, але він скоро перебив їх майже всіх, а потім побрав удову, усіх працівників і поплив по ріці.
Зупинився Мерге близько берега й через якийсь час бачить, що їх човен доганяє великий баркас. Мерге став кричати, щоб пливучі зупинилися, але хазяїн цього баркаса не захотів зупинитися. Тоді Мерге під'їхав до нього у своєму човні, і у них зав'язалася сутичка. Скоро Мерге вбив хазяїна, а його баркас, де були дружина й няка (раби), побрав із собою.
Плив Мерге якийсь час і захотів зупинитися, щоб зварити їжу. Вийшов він на б, ерег і пішов у гору. Скоро побачив він у лісі невелику юрту, а назустріч йому вибіг старий. Він став лаяти Мерге й грозив убити його. Зав'язалася у них бійка. Але ніяк Мерге не міг убити старого. Якщо він відрубував йому руку, то вона знову приростала до тулуба; те ж відбувалося й з ногами, і навіть із голо - виття. Але потім Мерге догадався, як убити страшного богатиря: він перерубав його навпіл і, не давши половинкам зростися, штовхнув одну половину у воду, а іншу підкинув догори. Упала у воду втопила, а упала зверху до смерті расшиблась про землю. Але зараз же з юрти вискочив молодий хлопець і закричав:
- Якщо вбив батька, так убий і сина!
Знову став боротися Мерге.
Сильний був молодий богатир, старих син, і довго тривала у них битва. Але зрештою Мерге вбив і цього богатиря.
Поплив Мерге далі. Довго він плив, не зустрічаючи нікого, але нарешті під'їхали вони до багатої юрти. Тут було багато народу. Усі були у ошатних одягах і п'яні. Хазяїн юрти зібрав кращих стрільців і обіцяв видати свою дочку за того, чия стріла пролетить через вушка голок, поставлених одна на іншу. Ніхто зі стрільців не міг це зробити. Деякі не попадали зовсім, а деякі прострілювали лише через вушко однієї або двох голок.
Натягнув Мерге свій лук і спустив стрілу. З вереском пролетіла стріла через вушка всіх дев'яти, не зачепивши ні за одне. Побрав Мерге дочка хазяїна юрти й поїхав назад. Дорогою він заїжджав на ті ж місця, де зупинявся раніше й забирав із собою всіх жінок, на яких він одружився, а також усіх їхніх рабів (няка) і усе майно. Доїхав він до будинку й зажив щасливо й багато.