Бідний старий жив зі своєю дружиною, і багатий старий жив зі своєю дружиною.
Одного разу бідний старий, ідучи на полювання, побрав пешню, кресало, сокира, мережа й відправився до місця, де ягоди збирають. Там було багато черемшини. Бідний старий удосталь наївся. Потім засунув ягоди у вуха, ніс, очі, рота і ліг. З тайги прибіг заєць.
Тому, – думає заєць, – помер бідний старий? Якщо сказати, що вмер від спраги й голоду, чи що? - Ні, ось у нього у носі, у вухах, у очах, у роті черемшини повно. Якщо сказати, що змерзнув чи що? - Ні, геть у нього сокира, кресало.
- Тайгові звірі! - покликав заєць. - Приходите, бідного старого потягнемо.
Потім з усіх боків прибігли зайці, тхори, білки, лисиці й різні звірі.
Побрали старого за ноги, руки й потягли. Кинули його у воду й прагли вже піти. Прибігла його дружина й говорить:
- Як я його потягну? Ви його тягнете до мене додому.
Потім потягли його додому.
Впустила баба зайців і всіх звірів, двері за ними замкнула, закрила трубу від печі, побрала ціпок, дошку. Отут підхопився старий на ноги, і прийнялися вони вдвох з бабою бити звірів. Усіх убили, один зайчик тільки залишився, він відкрив закриту трубу й утік. Коли заєць через трубу біг, вуха його забруднилися чорною сажею.
А старий з бабою зняли із усіх звірів шкурки й - на вішала повісили.
Ось прийшла дружина багатого старого, запитує:
- Як ви так багато звірів убили?
- Отож і вбили.
Коли дружина багатого старого йшла, дали їй білку. Вона кинула білку на нари й говорить:
- Та ми вб'ємо.
Дружина багатого старого відправилася до свого чоловіка й усі йому розповіла.
Багатий старий кресало, сокира, пешню, сітку побрав і відправився. Він прийшов до того ж місцю, де був бідний старий. Прийшовши, удосталь наївся черемшини. Потім засунув ягоди у вуха, ніс, очі, рота і ліг.
З тайги прибіг заєць.
Тому, – думає заєць, – помер багатий старий? - Якщо сказати, що вмер від спраги й голоду, чи що? - Ні, геть у нього у носі, у вухах, у очах, у роті черемшини повно. Якщо сказати, що змерзнув чи що? - Ні, у нього сокира, кресало.
- Тайгові звірі! - покликав заєць. - Приходите, багатого старого потягнемо!
Потім з усіх боків прибігли зайці, тхори, білки, лисиці й різні звірі. Побрали старого за ноги, руки й потягли його додому.
Раптом прибіг один заєць. Увесь до вух білий, а вуха чорні, як сажа.
Та сказав чорновухий заєць - Стійте, зайці! Обманюють нас люди, прагнуть заманити так убити всіх. Давайте краще кинемо старого у воду.
Так вони його кинули й розбіглися.
Багатий старий вискочив з води, схопив сокиру й кинув, потрапив у ногу одного зайця. Схопив цього зайця й так тільки одного й добув.