Кажуть, жив колись пан, і було у нього безліч пташників, а у них незліченна кількість курей і качок, і гусаків. Найняв собі пан слугу, щоб було кому опікуватися про весь цей птаха, годувати її, напувати, на ніч закривати, а сам він, бувало, приходить раз у два-три дні та й перераховує птаха. Та стільки було там роботи, що бідному слузі й передохнути колись було, не говорячи вуж про те, що курятини він і не нюхивал. Як же! Усе панові діставалося. Думав слуга, думав про цю несправедливість, і ось одного разу піймав він гусака так у горщик його, а потім з'їв, серце своє усладил. Став пан перераховувати свою сотню гусаків, а їх тільки дев'яносто дев'ять.
- Мей ( як, пак, він його там назвав), немає одного гусака!
- Що ви, пан, усе на місці.
- Де ж усі, коли їх тільки дев'яносто дев'ять.
- Ні, повна сотня, - не піддається слуга. Порахував пан ще раз. Ні гусака й тільки!
- Мей, лопни твої очі, я з тебе гусака зроблю!
- Що ви прив'язалися до мене, пан, уся сотня на місць. Так вони довго один з одним сперечалися, один говорить: немає!
Другий - своє: є! Розв'язав пан довести свою правоту. Наказав він з'явитися до пташника ста слугам своїм, перерахував їх.
- Бачиш сто слуг?
- Бачу.
- Раз ти говориш, що тут сто гусаків, то на кожного слугу прийде по одному гусакові, чи не так?
- Мей, - велить пан слугам, - ну-но, вистачайте кожний по гусакові, але тільки по одному.
Накинулися слуги на гусаків, ганялися за ними, ганялися й незабаром усіх изловили. Дев'яносто дев'ять парубків коштують про гусаками під пахвою, а один ні із чим залишився.
- Тепер скажи, триклятий, чому цей без гусака залишився?
- Так хто ж йому винуватий, пан, коли він забарився так не приловчився, щоб і собі гусака піймати.