Одного разу щука захопила у'юна у такому куточку, що й податися йому було нікуди. Ось бачить він, що лихо неминучая, і говорить:
- А ви, матінка-голубонька, уже висповідалися?
- Немає.
- Так ступайте, я вас сповідаю, а потім вуж мене й з'їсте.
Вона його запитує:
- А де ж ти мене сповідувати будеш?
- Так отут є й церковка.
Ось вона й послухала його, ідуть до церковки. А він підвів її до верші й говорить:
- Ідіть за мною.
Влізли вони у вершу, а їй уже назад не вибратися, а для у'юна-те сімнадцять дверей у тій верші; ось виліз він швидко, бігає навколо верші й говорить їй:
- Сиди, святенник, поки прийде рибалка-мехоноша!