Одного чудового дня послала дружина Тиндале на базар купити кислого молока й сметани. Піти Тиндале пішов, а глечика із собою не побрав. Дійшов він до базару, а там - наливай молоко й сметану хоч у пригорщу. Недовго думаючи, зняв Тиндале капелюх з голови й говорить сам собі:
- Ось у що куплю.
Підійшовши до жінки, що продавала молоко, попросив її:
- Лий, жінка, молоко у капелюх.
Та вилила кисляк і одержала гроші.
- Тепер - інше лихо. У що купити сметану? - Подумав-Подумав Тиндале й так розв'язав:
- Переверну-но я капелюх на ліву сторону. Обрадувавшись, що знайшов вихід з положення, вивернув він капелюх і не помітив, що молоко вилилося. Купив сметану й - топ, топ, топ...- пустився у дорогу назад.
Дружина вуж чекала його й, побачивши, що він купив тільки сметану, запитує:
- А де ж молоко, Тиндале?
- Так ось же воно! - сказав Тиндале й прийнявся перевертати капелюх тепер вуж на праву сторону. Сметана - бултих! - прямо на землю. Так доніс Тиндале покупки до будинку, - щоб йому порожньо було!