Жив-Був бідний-пребідний хлопець. З малих років залишився він сиротою, без батька, без матері. Довелося йому у батраки найнятися. Наймитував він, наймитував, горі бідував, спину на хазяїнів гнув, так ніякої користі у житті не добився. Ось розв'язав він кинути хазяїна й податися, куди ока дивляться. Іде по дорозі й сам собі говорить:
- На багатьох я спину гнув, тільки чортові ще не служив. Послужу-но тепер і йому, либонь і мені що-небудь дістанеться.
Отут йому диявол вийшов назустріч та й запитує:
- Підеш до мене у служіння?
- А чого б і немає? За цим-те я й пішов, куди ока дивляться.
- Ну, так ступай за мною!
Пішов хлопець за чортом, і той привів його до себе у будинок.
- Ось що, хлопець, - говорить йому чорт. - Знімай свою одежинку так надягни те, що я тобі дам. Цілий рік тобі заборонено переодягатися, умиватися, стригтися й голитися. А як пройде рік, так і службі твоєї кінець. Хлопець так і зробив. Вибудував чорт більшу крамницю у самої міської площі, забив її всякими товарами червоними, а хлопця посадив гроші ухвалювати так рахунок їм тримати.
Прийнявся наш хлопець за справу. Прикажчики снують, товар продають, а він увесь цілісінький день на стільчику сидить, грошика вважає.
Торгівля йшла жваво, гроші рікою текли, а Сатана щодня приходить, скарбницю собі забирає.
Одного чудового дня прийшов до хлопця якийсь боярин і просить у нього дві тисячі рублів у борг.
- Приходь надвечір, може й дам.
Тільки боярин вийшов, і чорт отут як отут. Хлопець його й запитує, як бути.
- Дай йому грошей! - велів чорт.
Надвечір знову боярин у крамницю з'явився.
- Ну що, надумав? Даси мені грошей?
- Пиши розписку, - відповідає хлопець.- Гроші ось вони. Бояринові того тільки
І треба було. Написав він розписку, схопив гроші й побіг з іншими боярами у карти відіграти. Так недовго він радів, скоро усе до копійки від нього й спливло.
Та тиждень не пройшов, як боярин знову з'явився у крамницю й попросив десять тисяч рублів у борг; і знову велів йому хлопець прийти надвечір. Прийшов Сатана, а хлопець у нього й запитує, як бути.
- Дай йому грошей! - велів Сатана.
Увечері з'явився боярин, написав розписку, і хлопець відрахував йому десять тисяч рублів.
Тільки мироїд і ці гроші швидко спустив і через місяць знову до хлопця з'явився, так цього разу вже сто тисяч просить.
- Приходь надвечір, - говорить йому хлопець.
Прийшов чорт, хлопець йому усе розповів, подумав, подумав нечистий дух та й говорить:
- Добре, дай йому, скільки просить.
Та знову хлопець відрахував бояринові гроші, побравши замість розписку. Пройшло кілька місяців, боярин усі гроші пустив по вітру й залишився без нічого. Тростинка у руці - ось і весь його маєток. Ходить він по місту без справи й посвистує.
Отут і хлопцю здійснився рік служби у Сатани. Пішов він до хазяїна, звіт віддав, усе честь честю. Тільки він був чесною людиною й нагадав чортові:
- Не вистачає тут тих грошей, які я бояринові позичав.
- Добре, не тривожся, він заплатить усі сповна.
- Тоді й ти мені сплати за службу, і піду я геть.
- А ти почекай дня два-три, тоді й розрахуємося. На інший день сіл чорт у карету, поїхав до боржника своєму. Пригорнув він боярина до стінки, той тик-мик, а платити-те нема чим.
- Добре, - говорить чорт, - мені твоїх грошей не треба, тільки видай одну зі своїх дочок ось за цього хлопця.
Отут нечистий дістав з кишені портрет страховиська: одягнений у дрантя, брудний, неголений, борода поплутана, на пальцях - пазурі довжелезні. У боярина волосся сторчма встали, так подіятися-те йому нікуди. Покликав він трьох свої дочок і розповів їм, що і як. Дві старші дочки руками й ногами відбиваються, а молодша й говорить:
- Я за нього вийду, панотець. Будь із мною, що буде, тільки б мої батьки на старості років у боргову у'язницю не потрапили.
Прийнялися старші сестри над молодшою насміхатися, нареченим-виродком її корити, а та мовчить і до весілля готується.
А нечистий тим часом хлопця помив, постриг, приодел і став він таким красенем, яких світло не бачив.
Настав день весілля, і ось диявол привів у будинок до бояринові хлопця. А там усе дивляться на нього, дивують, очам своїм не вірять. Тесть і запитує:
- Так де ж наречений?
- А ось він, - відповідає чорт і як штовхне вперед красеня.
Таке зло, така досада розібрала старших дочок, що вони забилися у свої Спокої й відразу повісилися.
А хлопець зіграв весілля, чорт його на прощання скарбницею багатої нагородив і так сказав:
- Ти мені чесно служив, але тобі Усе-таки дісталася одна душа, а я заробив цілих дві.