Жив-Був цар. Запросив він якось чужоземних царів, королів і радників різних на чесній бенкет з музикантами.
За три дні до бенкету викликав цар до себе кухарі, дав йому грошей і наказав піти на базар і купити там найкраще й найдорожче, що тільки на світі є, щоб на столі були тільки добірні страви.
Пішов кухар на базар, накупив там мов на всі гроші, приніс на кухню, зварив з різними спеціями й приготував блюда до царського стола.
Ось і гості зібралися. Розсадив їхній цар за столами й наказав подавати страви.
Подав кухар кожному по шматкові мови. З'їли гості мова, і наказав цар наступне блюдо нести.
А кухар знову роздав по шматкові мови кожному. Гості нічого зрозуміти не можуть. Дивляться здивовано один на одного - чому їм подають тільки блюда з мови? Може, такий тут звичай?
З'їли гості, що подане, і чекають, чого ще подадуть.
Наказав цар нести наступну зміну. Кухар знову приніс мову!
- Чому нас нічим іншим не пригощають, а тільки мовою? - запитують гості.
Призвав цар кухаря:
- Хіба не наказував я тобі купити на базарі найкраще, найдорожче, що тільки є на світі?! А кухар відповідає:
- Пресвітлий цар! Хіба може що-небудь на світі бути краще й дорожче мови? Мова усе може - царів на престол зводити, війни припиняти й мир містити!
Подивувалися гості словам кухарі, за кмітливість його похвалили. Потім поговорили між собою й розв'язали так: нехай кухар ще раз на базар сходить і купить там найгірше, що тільки на світі є. Пішов кухар і приніс із базару... мова! Говорить йому цар:
- Хіба не наказав я тобі купити найгірше, що тільки на світі є?! А кухар відповідає:
- Пресвітлий цар! Хіба може що-небудь на світі бути гірше мови? Адже мова усе може зіпсувати й зруйнувати - і дружбу, і згода, і мир!