Один бідний мандрівник тримав якось шлях уздовж дорогі. Притомившись, подумав він, що непогано було б відпочити, і зупинився біля великого дерев'яного розп'яття. Поїв, що у торбинці було, і приліг під хрест. Тільки заснув, піднявся ураган, сабоний порив вітру повалив на подорожанина хрест і переломив йому поперек. Прийнявся він стогнати так охати, а у цей час якась людина проїжджала повз на керуце й, побачивши, що накоїли вітер до хрест, відвіз подорожанина у село. Лікувати його у тому селі було нікому, і розв'язали люди покликати тато, щоб той його причастив. Прийшов піп з євангелієм, прочитав, що повинен був прочитати, і простягає нещасному маленький хрест. У того ока на чоло полізли:
- Ох, панотець, - говорить він, - мабуть ладь із цим хрестам, адже й він, як виросте, буде таким же нечестивим, як і той, у узбіччя дороги, що переломив мені поперек.