- Ми, - сказав Тиндале, - з тобою побратими, давай наймемося до одному хазяїнові й будемо завжди разом!
- Давай, - відповів Пекале.
Та найнялися вони до попа. Справа була влітку, і піп послав Тиндале на гумно, а Пекале велів корову пасти.
Корова у попа була з норовом і полохлива - спаси бог, яка полохлива! Почне щипати траву так як раптом рвонеться й помчиться, проклята, до сьомої межі. Нещасному Пекале довелося цілий день бігати за нею. До вечора бідолаха зовсім з ніг збився.
Але й для Тиндале на молотьбі було не легше: увесь день без перепочинку водив він коней по колу. А піп знай собі поганяє, так так, що у Тиндале перед очима усе колами заходило. Увечері, за вечерею, зустрілися вони.
- Ну, Тиндале, як тобі працювалося на гумне? - запитав Пекале.
- Е, яка там робота! Між нами говорячи, піп цей у господарстві нічого
Не розуміє! Ось і довелося мені цілий день сидіти сложа руки. Дивуюся, як
Усе-таки вдалося раз-іншої пройти з конем по колу. Словом, на молотьбі одне неробство; так і харчів не відробиш.
- А с коровою, брат, і того гірше! - сказав Пекале.- Хоч бери з будинку подушку так спи з ранку до вечора: корова пасеться, а тобі й робити нема чого!
- Правда?
- Точно так!
- Пекале, давай тоді зробимо так: я піду корову пасти, а ти побудешь на гумне. Не чи всі рівно, де спати?
- Добре, Тиндале!
Так і зробила. На інший день Пекале ледве з розуму не зійшов, бігаючи по колу за кіньми, а Тиндале ледь не віддав богу душу, ганяючись за коровою.
"Ну й гусак же цей Пекале!" - думав про себе Тиндале.
" Ні, цей Тиндале неможливий!" - говорив собі Пекале.
А ввечері, коли побачили один одного, ледве зі сміху не лопнули. Потім
Подумали й кинули роботу у попа.
Мол, легка-те вона легка, тільки нехай піп сам її робить.