Жив-Був коваль. Якось раз одержав він за свою роботу глечик молока. Поніс молоко додому, а на дорозі люди зібралися поговорити. Побачили коваля й сміятися сталі. Поставив коваль глечик на землю, глянув на жартівників і говорить:
- Треба мною смієтеся, так? Отож побачите: продам я цей глечик молока - куплю поросяти, він виросте - мені ще дванадцять поросят принесе. А кожний з них - ще дванадцять народить. Тоді я всіх їх продам, розбагатію й стану вашим старостою. Прийдете ви до мене із проханнями, а я всіх вас стусанами виштовхну! Ось так!..
Та штовхнув ногою глечик з молоком! Так ні із чим і залишився, бідолаха!