Одного разу за давніх часів зговорилися птахи зібратися на великому рівному лузі й вибрати короля. Були отут і орел, і лелека, і дрізд, і трясогузка, і лебідь, і жайворонок, і горобець, і ще одна, сама маленька пташка. Кожний птах праг стати королем, тільки не змела вилізти вперед. Довго вони галасували, Доки лелека, знаючи, що крила у нього сабоні, надумав: хто вище всіх підніметься, тому й бути пташиним королем. Усе птаха з ним погодилися.
Тільки лелека клацнув дзьобом, дав знак, і злетіли птаха хмарою. Куріпка відразу шльопнулася додолу, курка теж стала спускатися й ледве ногу не вивихнула. Інші птахи політали, скільки було сил, так одна за інший скоро утоми, почали спускатися.
Тільки лелека з орлом залетіли так високо, що ледве їх видне було. Під кінець і лелека притомився. Орел залишився один і заклекотав:
- Я король! Я король! Хто злетить вище мене?
- Я! - пискнула у нього під вухом пташка й піднялася вище орла. - Я король!
А це птах-крихта сіла орлові на спину й усе чекала, коли він утомиться. Спробував було орел пташку обігнати, так де там! Хіба наздогнати втомленому відпочилого.
Так пташка-крихта всіх перехитрила й стала королем. Тільки соромно їй стало свого обману, і з тієї пори вона по кущах ховається; усе птаха, як углядять її, кричать:
- Королек-Крихта! Королек-Крихта!