Жив на краю болота лелека, а по іншу сторону болота жила чаплі. Подумав лелека, що нудно жити одному, і розв'язав він до чапель посвататися. Ось одного чудового дня лелека - Шльоп, Шльоп, Шльоп! - побрів через болото до чаплі. Прошлепал він едак верст сім, підійшов до гнізда й запитує:
- чи Вдома хазяєчка?
- Хазяєчка-Те будинку, - відповідає чапля, - а ось ти навіщо тут?
- Одружитися прагну. Підеш за мене? А чапля йому у відповідь:
- Щось ноги у тебе боляче довгі так штани короткі, і бігаєш ти неважливо. Не піду я за тебе, мабуть, ти мене й прокормити-те не зможеш. Зітхнув лелека й поплівся геть. Тільки він пішов, чапля подумала, що
І справді нудно жити однієї, не треба б лелеці відмовляти.
На інший день потяглася чапля через болото до лелеки. Приходить вона й говорить:
- Лелека, голубчик, одружися на мені. Піду за тебе, якщо ти не проти.
- Так ні, - відповідає лелека, - роздумав я одружитися.
Умовляла його чапля одружитися, умовляла, лелека на своєму коштує. Смутна, поплелася чапля додому. Тільки чапля пішла, пошкодував лелека, що відмовив їй, і розв'язав знову йти до неї просити заміж за нього вийти. Ось приходить він до чаплі й говорить:
- Цаплюшка, одружуся я на тобі, тільки йди за мене. А чапля й відповідає:
- Немає вуж, аистушка, бог з нею, з одруженням - те, осоромив ти мене, не піду за тебе заміж.
Засмутився лелека й пішов додому.
Пішов лелека, а чапля знову передумала й знову до лелеки відправилася.
- Піду за тебе, - говорить, - тільки одружися.
А лелека-те роздумав одружитися. Так і ходять вони через болото друг до друга по цю пору так усе сватаються, а одружитися ніяк не можуть.