Перекинув якось кіт горщик з молоком. Господарка його й висікла.
«Вірно, великий я грішник, — розв'язав бідолаха. - Піду-но я гріхи замолювати».
Ось іде він і зустрічає
У лісі зайця. Довідався заєць, куди кіт іде, і просить його побрати із собою гріхи замолювати. Зустріли лисові, і вона попросилася гріхи замолювати. Потім вовк до них пристав. Ішли, ішли, ведмедя зустріли, і ведмідь із ними відправився. Побачили вони на дорозі більшу яму. Кіт і говорить: — Ось я покладу поперек ями жердинку, хто по ній пройде, з того й гріхи знімуться. Погодилися звірі.
Котові що — він іде, хвостом помахує. Перейшов та й посміюється. Пішов заєць — звалився у яму, пішла лисиця — туди ж, а там і вовк із ведмедем звалилися.
Ось сидять вони, сидять у ямі, їсти їм захотілося. Лисиця й говорить:
- У кого самий тонкий голос, того з'їмо!
Почали всі голоси пробувати — ну й зрозуміло, що у зайця самий нікудишній голосишко виявився. Слопали бідолаху, навіть на один зуб не вистачило. Сидять, сидять, усім їсти хочеться.
Лисиця й говорить:
- Ну, тоді зжеремо того, у кого самий грубий голос! Відомо, що самий грубий голосище у ведмедя. Ось його, бідолаху, і з'їли.
Сидять лиса з вовком у ямі, нудяться. Коли вони ведмедя їли, лисиця побрала так ведмежі кишки під себе приховала.
Підійшов час, початку вона їх витягати так є.
Дивує вовк, звідки вона їх бере.
- Так свої власні їм, — говорить лисиця.
Вовк, недовго думаючи, розпоров собі черево та й здох. Ось знову, дивишся, є чому лисиці харчиться.
У той час прилетіли шпаки. Почав один собі гніздо вити на ялинці, що над ямою стояла.
Закричала йому лисиця, що зжере його пташенят. Злякався шпак, просить, щоб змилостивилася. Лисиця й говорить:
- Ну тоді збери всіх птахів, навалите яму дополна гілками, тоді не стану їсти.
Скликав шпак птахів, завалили вони яму гілками, вибралася лисиця з ями, а усе лякає шпака, що з'їсть його пташенят.
- Коли нагодуєш мене, тоді залишу їх у живі.
- Так чому ж я тебе нагодую?
Лисиця підказує:
- Геть там по дорозі баба на крестини йде з пирогом. Шкутабогай перед нею по дорозі. Кине вона блюдо й за тобою поженеться, а я тим часом пиріг слопаю.
Ось наїлася лисиця. Знову починає шпака стращати, що зжере пташенят, якщо він її не напоїть. Шпак голову ламає, не знає, як лисові напоїти. А лисиця й говорить:
- Там геть по дорозі мужик бочку пива везе. Ти кинься під колесо, а коли мужик до тебе нагнеться, шкутабогай ладь. Він за тобою поженеться, а я тим часом затичку, висмикну.
Зробив шпак, як лисиця веліла. Напилася лисиця, захмеліла. Кричить вона на шпака, ногами тупотить, вимагає, щоб той її розвеселив.
- Так як же я це зроблю? - запитує шпак.
- Там геть мужики на току хліб молотять, сядь одному з них на голову.
Сіл шпак одному з мужиків на голову, а інші, не подумавши худого, хлоп-хлоп його ціпами по голові, щоб шпака пришибить. По шпакові-те не потрапили, а мужик так і повалився.
Ось лисиця відвела душеньку, удосталь нахохоталась.
Бачить шпак, до чого лисі жарти доводять, забрався у своє гніздо й не відгукується. Пішла лисиця по полю, іде, пісні співає. Чує, хтось свистить. Пішла подивитися, хто б це міг бути.
Бачить, лежить під кущем глечик. Вітер у нього дме, глечик і свистить. Постояла над ним лисиця, подумала й розв'язала той глечик утопити. Сунула вона голову між глечиком і ручкою, надягла на шию й направилася до ріки.
Вилучила глечик у воду у найглибшому місці, наповнився глечик водою, потягнув лисицю у глибину. Ось лисиця волає:
- Так що ти, голубчик, так я ж поганого не думала! Але пізно вже, — тільки міхури пішли.