Жив-Був на світі могутній король, і був у нього сад, у якому росла яблуня із золотими яблуками. Помітив король, що стали у нього з яблуні золоті яблука пропадати - щоночі по одному яблуку. Робити нема чого, треба сторожачи у яблуні ставити. Було у короля три сини: два розумні, а третій - дурень. Спочатку яблуню розумні сини сторожили. Ніч сторожили, іншу сторожили - пропадають яблука!
На третю ніч посилає король у сад дурня. А розумні брати над ним потішаються:
- Як би злодій яблука разом зі сторожем не відніс!
- Уж чому бути, того не минути, - відповідає дурень, - а сторожити я Усе-таки піду! - Та відправився у сад.
До напівночі усе було гарне, а після напівночі почав долати дурня сон. Очі так і сліпаються. Щоб не заснути, підпер дурень віка щепочками й вартує яблуню. Ледве світати стало, прилетіла на яблуню золотий птах і прийнявся яблуко клювати. Схопив її дурень за крила, але птах вирвався й полетіла, тільки одна золота перинка у нього у руках залишилося. Прибіг дурень із пером до батька й розповів, що з ним уночі лриключилось. Покликав батько синів і говорить:
- Якщо одне перо у цього птаха таке гарне, те як же гарна повинна бути сам птах! Ступайте-но ви по білу світу й розшукайте її. Хто мені цей птаха принесе, той буде моїм самим улюбленим сином. Відправилися сини за птахом. Обоє розумних сина пішли по одній дорозі, а дурень - по іншій.
Прийшов дурень у дрімучий ліс і заблудився. Сидить і плаче. Отут, звідки не візьмися, - вовк.
- Що ти плачеш? - запитує. Дурень у відповідь:
- Пішов золотий птаха шукати так у лісі заблудився.
- Не плач! - говорить йому вовк. - Сідай на мене верхи, я віднесу тебе
До золотого птаха. Уже на що птах гарний, але гніздо її ще краше. Помни тільки: будеш брати птаха - не торкни гнізда.
Сіл дурень на вовка, і вовк немов вихор домчав його до того місця, де птах жив. Відправився дурень один птаха ловити. Бачить: сидить золотий птах на золотому дереві. Став її ловити й ненавмисно заділ гніздо. У ту ж мить задзвеніли дзвіночки, збігся народ, схопили дурня й повели до короля. Говорить король дурневі:
- Коли встигнеш до світанку збігати за три царства й повернутися із золотим конем, то одержиш золотий птаха разом із золотим гніздом.
Що - робити? Погодився дурень і у шлях відправився. Іде дорогою й плаче. А вовк вуж отут як отут.
- Що ж плакати-те даремно? - корить він дурня. - Не зумів птаха піймати, як я тебе вчив. СіДай-но на мене верхи й поїдемо за золотим конем, тільки помни: будеш його зі стайні виводити - до вуздечки не доторкайся. Сіл дурень на вовка, і миттю прискакали вони до золотої стайні. Вовк на дорозі залишився, а дурень забрався у стайню - за золотим конем. Але коли дурень коня виводив, зачепив золоту вуздечку. Негайно задзвеніли дзвіночки, збігся народ, схопили дурня й до короля привели. Говорить король дурневі:
- Коли зумієш до світанку збігати за три царства й повернутися із принцесою, то одержиш золотого коня разом з вуздечкою, а не встигнеш - розплатишся головою.
Що робити? Погодився дурень і у шлях відправився. Іде дорогою й плаче. А вовк вуж отут як отут.
- Що ж плакати-те даремно? - корить він дурня. - Не зумів коня повести, як я вчив. СіДай-но на мене верхи й поїдемо за принцесою. Тільки цього разу я сам піду у палац.
Сіл дурень на вовка, і помчався вовк немов вихор, ногами землі не стосується. Незабаром приїхали вони до королівського палацу. Тепер Дурень на дорозі залишився, а вовк пішов у палац за принцесою. Вивів вовк принцесу й говорить:
- Сідаєте обоє верхи на мене й поїдемо до короля за золотим конем. Тільки сіли дурень і принцеса верхи на вовка, помчався він немов вихор, і незабаром опинилися вони у палацу. Говорить вовк:
- Ти, принцеса-красуня, чекай нас на дорозі, а ми з дурнем за золотим конем підемо.
Близько палацу обернувся вовк принцесою-красунею й говорить дурневі:
- Відведи мене до короля й зажадай золотого коня з вуздечкою. Він тобі його віддасть. Посади теперішню принцесу на коня, побери його на вуздечку й веди додому.
Не помітив король підміни, розв'язав, що це теперішня принцеса, і віддав дурневі золотого коня разом з вуздечкою. Посадив дурень теперішню принцесу на коня, ухопився за вуздечку, і відправилися вони додому. Тим часом повів король принцесу у сад, поговорити з нею прагне. Отут обернулася принцеса вовком. Завив вовк і у ліс утік. Король злякався, скликав свою дружину, наказав наздогнати вовка й привести до нього живим або мертвим. Незабаром наздогнав вовк дурня із принцесою й говорить:
- За нами королівська дружина женеться, передай вуздечку принцесі, а сам на мене сідай.
Тільки підхопився дурень верхи на вовка, той помчався немов вітер, а принцеса на коні - за ними. Примчалися вони до того палацу, де золотий птах живе. Отут вовк і говорить:
- Ти, принцеса-красуня, чекай нас на дорозі, а ми з дурнем за золотим птахом у палац підемо.
Близько палацу обернувся вовк золотим конем і говорить:
- Відведи мене до короля й зажадай золотий птаха із гніздом. Він тобі її віддасть. Тоді біжи до принцеси, бери коня на вуздечку й веди додому. Відвів дурень коня на королівський двір, дав його королеві й зажадав золотий птаха із гніздом. Віддав король йому птаха. Відвертав дурень до принцеси, і відправилися вони додому. Не помітив король підміни й наказав об'їздити коня. Отут обернувся кінь вовком. Завив вовк і у ліс утік. Побачив король, що його обдурили, скликав військо, наказав наздогнати вовка й привести його живим або мертвим.
Поки військо збиралося, наздогнав вовк дурня й говорить:
- За нами королівська рать женеться, дай вуздечку принцесі, а сам на мене сідай. Тільки підхопився дурень верхи на вовка, помчався вовк немов вихор, а принцеса на золотому коні - за ними. Прискакали вони у той ліс, де дурень заблудився. Отут вовк і говорить:
- Бери свої три скарби й поїдь додому, так дивися не засни у шляху. Тримає дурень однієї рукою золотий птаха, інший золотого коня під вуздечку веде, а на коні принцеса-красуня сидить. Уночі став дурня сон долати. Кріпився він, кріпився, нарешті говорить принцесі:
- Потримай коня, а я здрімну небагато.
Приліг дурень, і принцеса теж задрімала. Поки вони спали, прийшли розумні брати, убили дурня, побрали золотий птаха, а сплячу красуню повезли на золотому коні.
Удома розповідають брати королеві, як їм важко було відшукати золотий птаха, як старший брат попутно знайшов собі красуню наречену, а середній - золотого коня. А що з молодшим братом і де він, того вони знати не знають і відати не відають.
Улаштував король із радощів великий бенкет і гостям показує, які скарби привезли його розумні сини.
Поки король із розумними синами бенкетує, дурень мертвий у лісі лежить. Прилетів на третій день ворон і прийнявся його клювати. Раптом, звідки не візьмися, - вовк. Накинувся він на ворона:
- Не смій, лиходій, плоті свого володаря стосуватися! За те, що ти три рази клюнув його, треба тобі до світанку три речі принести: глечик зі зцілювальною водою, глечик з живою водою й глечик з мудрою водою. Лети за три моря, там це й знайдеш.
Полетів ворон за водою, а вовк став кісточки дурня у порядок приводити. Тільки усе закінчив, ворон з водою вже отут як отут. Влив вовк у рота дурневі зцілювальної води, і всі його рани зажили. Тоді влив вовк у рота дурневі живої води, і дурень ожив. Нарешті влив вовк йому у рота мудрої води, і став дурень самою розумною людиною на світі.
Запитує дурень вовка:
- Хто ж це мене ограбував?
Розповів йому вовк, як справа була, і радить:
- Квапся-но ти додому, а то твій старший брат на принцесах-красуням одружитися збирається. Як побачиш батька, запитай його, хто добув птаха, коня й принцес. Якщо батько скаже - брати твої, то попроси, щоб він велів їм довести це. Довести цього вони не зможуть, тоді ти вели коневі говорити, а птахам співати.
Приходить дурень у палац. Зустрічає його король і запитує:
- Син мій, де ти так довго пропадав? Твої брати давно вже будинку, вони добули золотий птаха, золотого коня й принцесу-красунь. Відповідає батькові дурень:
- Якщо брати й справді такі скарби добули, нехай вони це доведуть, інакше я не повірю.
Велів король розумним братам довести, що вони ці скарби добули. Але брати нічого довести не можуть. Тоді наказав дурень коневі говорити, а птахові співати. Отут кінь розповів, що розумні брати накоїли, а птах проспівав усі, про що вони говорили.
Почув це король, розгнівався на розумних братів і велів їх покарати, а дурня й принцесу-красуню відразу обвінчали.