Одного разу жарким літнім полуднем три дівиці пішли на море купатися. Купаючись, одна з них сказала:
- Ну, подивимося, яка з нас першої заміж вийде!
Інша їй у відповідь:
- Першої вийде та, що всіх гарніше! Третя нічого не сказала. Малість почекавши третя дівиця раніше всіх вилізла з води й зібралася одягатися. Так тільки узялася за білу сорочку лляну, як шарахнулася від неї: на сорочці вуж лежить. Був це сам цар морської. Просить дівиця вужа ладь піти, а вуж відповідає їй:
- Посулись стати моєю нареченою, тоді піду!
- Тому б і немає? - засміялася дівиця. - Тільки заберися з моєї сорочки!
А вуж усе не йде:
- Дай, — говорить, — мені своє кільце.
Зняла дівиця колечко й віддала вужу. Миттю пропав вуж разом з кільцем у морській безодні. Ідучи додому, ридає третя дівиця, а дві інші її утішають: «Звідки знати вуджу про наречених?»
Через три тижні приходить вуж за своєю нареченою. Вийшов він з моря з більшою пошаною, сам у золотій кареті сидить, на голові корона золота. Збруя чистими алмазами переливається, звита більша його супроводжує, музиканти на кокле відіграють.
Побачивши таке, наречена запитує своїх батьків:
- Батько, маменька, що мені тепер робити? Дивитеся, уже за мною йде!
Злякалися батьки, не знають, що робити, як бути. Так навчила їх одна бабуся: — Звідки знати вуджу про наречених? Віддайте йому хоч гуску, мабуть, буде задоволений і піде геть.
Віддали батьки замість дочки гуску. Уже забрал гуску й поїхав задоволений назад; а при дорозі синиця співає:
- Ужок, чоловік, гуссчку везе! Зміркував отут вуж, що обдурили його.
Через три тижні їде за нареченою у другий раз. Тепер приїхав він хмурий і вимагає сердито, щоб віддавали йому наречену. А бабуся знову навчила:
- Звідки знати вуджу про наречених? Віддайте йому хоч козу, мабуть, задоволений буде й піде геть.
Віддали батьки кози замість дочки. Уже забрал кози й поїхав задоволений назад; а при дорозі синиця співає:
- Ужок, чоловік, кізку везе, кізок везе! Зміркував отут вуж, що обдурили його.
Через три тижні вуж втретє їде за нареченою. Тепер приїхав злий-презлий, кричить, щоб більше над ним не насміхалися, не те зле буде.
Робити нема чого, довелося віддати дочку. Уже забрал свою наречених і виїхав назад задоволений. При дорозі синиці співає:
- Ужок, чоловік, невісточку везе!
Увесь довгий хід з нареченою зникло у морській безодні.
Пройшов рік. Мати нареченої прийшла до моря й запитує:
- Донечка, мила, розкажи хоч, повідай, як тобі живеться?
Вийшла жаба з моря й говорить:
- Добре твоєї дочок живеться; живе вона у чудовом палаці й няньчить малого сина свого.
Мати обрадувалася такій звісткам і пішла додому. На інший рік прийшла мати нареченої на море й запитує:
- Донечка, мила, розкажи хоч, повідай, як тобі живеться?
Виліз із моря рак і говорить:
- Добре твоєї дочок живеться; живе вона у чудовом палаці й няньчить малу дочку свою.
На третій рік прийшла мати нареченої й запитує:
- Донечка, мила, розкажи хоч, повідай, як тобі живеться?
Зачувши голос матерів, ужова наречена обійняла вужа й просить, щоб відпустив її з обома дітьми погостювати у матері. Вуджу хоч і дуже не хотілося, так наостанку Усе-таки відпустив він її на три тижні.
Ось забрала ужова наречені своїх двох дітей і виїхала до матерів. Дві жаби коляску везли, а щука за кучері була. Зустріла мати свою дочок з розпростертими объятьями й нарадуватися не могла на обоє діточок.
Три тижні ужова наречені погостювала будинку й потім знову у море повернулася.